Журналісти з громадської організації «Стоп корупції» здійснили огляд виробників бронезахисту в Україні, спрямований на вивчення їхньої готовності до локалізації виробництва. Представники організації відвідали такі підприємства, як «Темп-3000», «Українська броня» та «Харківський завод засобів індивідуального захисту», щоб обговорити можливості та ініціативи щодо зменшення імпортозалежності та підвищення якості бронезахисту для українських військовослужбовців.
Згідно з інформацією, яку надав спеціальний кореспондент громадської організації «Стоп корупції» Ігор Хмурий, розвиток власного виробництва може суттєво підвищити ефективність та доступність засобів індивідуального захисту для військових. Це також дозволить зменшити витрати державного бюджету на закупівлю засобів оборони.
Одним з основних наслідків такого розвитку є можливість забезпечити військовослужбовців якісними та сучасними засобами індивідуального захисту за більш доступними цінами, якщо кошти будуть вкладені у модернізацію власного виробництва. Це може сприяти економії бюджетних коштів на закупівлю інших необхідних продуктів для потреб оборони.
Керівник «Темп-3000» Юрій Євтушенко зазначив, що їхня компанія виступає за максимальну локалізацію та індустріалізацію виробництва. Він навів приклади того, що багато деталей їхніх бронежилетів виготовляються на власних потужностях українських підприємств.
«Стрічка ременна – Україна. Тканина лицева – Україна. Пряжки пазові – Україна. Блискавка не нашого виробництва, але Баришівка – Україна. Балістична тканина, арамід – Україна. Пряжу та частину специфічних ниток закупаємо, а тканину робимо тут. Кераміка – 100% Україна, від карбіду кремнія до вже спеченої пластини. Сітчате полотно з внутрішньої сторони – Китай», – розповідають на виробництві про всі деталі бронежилетів.
Денис Міліневський, керівник «Української броні», також підтримує ініціативи щодо максимальної локалізації та індустріалізації виробництва. Він зауважив, що раніше міністерство оборони мало проблеми з імпортерами, які не завжди постачали товари вчасно або з необхідною якістю.
«Міністерство оборони в 2022 році зробило дуже великі передплати тоді, у розмірі до ста відсотків доходило. Там на мільярди гривень. Але турецькі компанії вони просто зникли. Вони або нічого не поставили. Або поставили за дуже низької якості, навіть нижчого рівню захисту. Я пам’ятаю ситуацію, коли десь у червні 2022 року мені телефонували хлопці, які замовили у турецької компанії. Їм поставили, але замість шостого класу, наскільки я пам’ятаю, був третій клас захисту. І вони не могли навіть передати до ЗСУ ті бронежилети», – зауважує Міліневський.
Журналіст громадської організації “СтопКорупції” Ігор Хмурий відзначив, що повна локалізація виробництва не є легким завданням через проблеми у хімічній та легкій промисловості, а також залежність від імпорту.
«Сама тканина виготовляється з нитки, а нитка – з гранул. Локалізації виробництва нитки на сьогоднішній день немає. Про гранули – це взагалі хімічне виробництво, навіть мови не йде. Якщо казати про виробництво поліамідної нитки, це може бути рівень інвестицій близько 12-15 мільйонів доларів, або до 20 млн, з рівнем окупності до 20 років. Я не знаю, хто сьогодні на це піде, щоб ставити виробництво нитки в Україні», — поділився своїми думками щодо теми локалізації співвласник харківського заводу Максим Плєхов.
Як і «Темп-3000», так і інші українські виробники, отримують додаткові замовлення від держави, що стимулює їх не лише у виживанні під час конфлікту, а й у активному розвитку. Це має позитивний вплив на підприємства та загальне економічне становище країни.