«У Тома Пікетті в передмові до «Капіталу» зазначено, що в податках немає експертів. Тому що той самий експерт платить податки. Як він має це робити — як резидент «Дія City», ФОП чи на загальній системі? Будь-хто, хто платить податки, має свою бізнес-модель», — зауважив заступник міністра економіки Тарас Качка під час дискусійної панелі «Економіка національної безпеки», що проходила в рамках «Нової країни» (спільний проєкт LB.ua та EFI Group), відповідаючи на критику представників бізнесу щодо податкової політики в країні.
Тарас Качка
Однак те, що така публічна критика можлива, на його думку, говорить про правильні процеси в Україні.
«Усі ці питання (щодо податкового навантаження — Ред.) адресовані владі будь-якій. Яке б не було прізвище, посада, колишній, майбутній все одно. І те, що це адресовано владі, означає, що і бізнес, і суспільство зацікавлені у владі.
Ми маємо ситуацію, за якою наш публічний правовий порядок, наша Конституція захищена в усіх аспектах. І в аспектах того, як бізнес спілкується з владою — постійно критикуючи. Ми адресуємо ці питання регулювання до влади. І це добре. Це означає, що наше українське суспільство якось консолідується, в нас є демократична дискусія», — каже Качка.
Ця критика, продовжує він, існує не для того, щоб щось спростовувати, а використовується для розуміння, куди рухатися далі.
«Той факт, що ніхто до кінця не задоволений – теж нормальна історія, це означає, що є демократичне суспільство. З цієї перспективи треба розуміти, що можна захищати будь-яку модель, але питання полягає в тому, куди ми рухаємось.
І в моєму розумінні всі ми, це не питання влади, але всі ми, як суспільство, до бізнесу дотичне, рухаємось у правильному напрямку. Тому що навіть в умовах війни ми вистояли, бізнес сам по собі вистояв, і держава якось не була зайвою, а, скоріше, помічною у цьому випадку. Ми обійшлися без тотального адміністративного регулювання економіки, а більше вдалися до координації, взаємного діалогу навіть в умовах війни. І це той досвід, який треба далі екстраполювати», — підкреслив заступник міністра.
При цьому Тарас Качка зазначив, що дискутуючи про податки, треба виходити з того, що ще 1993 року зарплата в Україні платилася з чистого прибутку (успадкована система планової економіки СРСР) — спочатку сплачувався податок на прибуток, а потім з цього — зарплата.
«У порівнянні з 93 роком, на 2025 рік в нас вже більш-менш нормальна дискусія. Інша річ, що у держави все ж таки є легітимний інтерес отримувати ті податки, на які ми розраховуємо. Чи цей легітимний інтерес використовується правильно, не/ефективно — це вже велика дискусія, але це теж треба брати до уваги», — каже представник Мінекономіки, додаючи: обговорюючи розмір ставок, треба виходити від видаткової частини бюджету.
Тому лібералізація податкової політики, зазначає Тарас Качка, часто призводить до того, що чим більше пільг отримує одна галузь, тим більше податкове навантаження лягає на іншу.
Артем Бородатюк: «Низькі податки — наш шлях до розвитку. Не буде цього — ми програємо батл зі світом»
«Я згоден з тим, що має бути якась велика ставка — як політичний гемблінг. Я вірю в щось, я буду це робити. Хтось вірить в позитивні речі, хтось в негативні. Хтось вірить в міські податки, президент Трамп — в тарифи. Я вірю в те, що український бізнес почне платити більше грошей, якщо дати більше свободи. Але часом це вимагає такої сміливості, яка потребує ще великого дипломатичного захисту з усіма нашими партнерами, які нас фінансово підтримують», — зауважив чиновник.
Сьогодні, вважає він, в податковій політиці заданий тренд на прозорість, і його треба поширювати й масштабувати.
«Є різні точки зору на те, що таке прозорість. Для кожної сфери вони свої — цифровізація, прості правила, ще щось. І навіть якщо не досягнуто такого результату, щоб усі без винятку були нею задоволені, сам тренд заданий.
Наприклад, я довго не був у великому захваті від того експортного забезпечення, яке ми запровадили у податках на додану вартість для зернових. Можливо, воно створює додатковий адміністративний тягар для експортерів, але дає більше шансів для прозорості на ринку зернових. Тому такі речі часом треба робити», — пояснює Качка.
Є постійна дискусія, додає також він, чи має держава втручатися у визначення справедливої ціни, що особливо важливо для регулювання податків на ринку зернових. Заступник міністра схиляється до того, що ні, це більш ліберальна сфера, однак існує таке явище як мінімізація ціни виведення валюти за кордон, і це фактично спонукає до таких речей.
Також Тарас Качка визнає необхідність предметного розгляду запровадження податку на виведений капітал (зараз це опціонально запроваджено для резидентів «Дія.Cіty». — Ред.); реформування системи ПДФО абощо.
«Нам дуже потрібно реформувати податок на доходи фізичних осіб. Чому? У харчовій галузі завжди є проблема, наскільки люди, які продали горіхи чи ягоди зі свого саду, заплатили ПДФО. Це стартова точка для постійного тиску. Завжди є дискусія — правомірно це чи ні. Я впевнений, що ми це врегулюємо.
Для того, щоб розкрити підприємницький потенціал всіх українців, без винятку, потрібно дати зрозуміти, що неважливо ти ФОП де-юре чи просто фізична особа, тобі має бути зручно займатися бізнесом. Просто як фізичній особі. Якщо ми зреформуємо податок на доходи фізичних осіб до того рівня, щоб його адміністрування було таким самим, як адміністрування ФОПів, це допоможе навіть медицині. Тому що лікар, хірург, який працює в комунальній лікарні, але також може оперувати приватно, спокійно заплатить ті самі 5 %, не реєструючись ФОПом, як фізична особа. Це те, що, я впевнений, можна зробити», — розповів Качка.
Він акцентує — жодна з ідей, які висловлюються щодо реформування податкового навантаження, не відкидається. Але він не вірить в можливість одномоментного і швидкого реформування цієї політики.
«Все в один день не стається. Навіть в політичній філософії є дискусія, що дуже рідко в історії західних країн, є момент такої можливості радикально поміняти податкову систему. Часто це просто йде через удосконалення, удосконалення, удосконалення.
Наша податкова система не є вкрай, просто на 100% поганою. Але багато рудиментарних речей залишилось з часів СРСР. Їх треба вичищати, вичищати, вичищати з кожним роком. Британці щороку року міняють свої податки разом з бюджетом. Тому що якщо треба підвищувати ренту для того, щоб були видатки на здоров’я, вони це роблять. Або якщо є консенсус щодо зменшення податків і зменшення видатків», — розповів представник Міністерства економіки.
При цьому він закликав пам’ятати про те, що Україна велика і дуже різна. Що у розмовах про цифрову економіку і Miltech треба не забувати й про громади, які тримаються, можливо, та тому, що у них є профтехучилище. Тому доводиться балансувати.
Ігор Ліскі: “Україна має стати індустріальною базою для Європи”
«Але в нас є один єдиний, я б не сказав внутрішній ворог, але сила, яка протистоїть нормальному розвитку підприємництва і сміливим реформам. Це наш, я навіть не кажу Кримінальний кодекс чи Кримінально-процесуальний кодекс, а науково-практичний коментар до Кримінального кодексу. Бажано експертам залізти в ту частину, яка вчить всіх слідчих, що підприємництво – це зло з різних перспектив.
Ми говоримо про Конституцію, про свободу, економічний розвиток, а є побутова реальність підходу. Яка логіка закладена у кримінальному праві? Не дав заробити державі – я злочинець, тому що дав заробити бізнесу. Бізнес заробив – бізнес злочинець. Завжди знайдеться точка зору, в якій ви неправомірні», — акцентував представник Міністерства економіки.
Тарас Качка
Попри все він вважає, що Україна еволюціонує у правильний бік.
«Це моє спостереження за розвитком нашого суспільства. Мені воно подобається, як людині. Це класно. І тому мені так само важко підтримувати дискусію сьогодні, тому що ми звалюємось завжди — коли один аргумент по темі якось подоланий, з’являється інша тема. Але от такий вінегрет — це і є наша економіка і наше суспільство. І якщо ми здатні навіть в таких дискусіях виходити на якісь позитивні речі, то це і є успіх, розвиток, про який ми говоримо.
Він не завжди технократичний, як би ми хотіли, бо багато речей є більш такого гуманітарного характеру навіть в економіці, в комерції — довіра, справедливість. Їх треба шукати. Але це треба робити технократичними кроками, які ми й робимо.
Хочемо їх більше, але теж треба розуміти, що один крок на один день. Така практика. Всі кроки за день не зробиш. Тому що це питання того, що для того, щоб змінилася держава, має змінитися й кожен з нас», — резюмував Тарас Качка.
