Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко у розмові з головою правління Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Айвазовською розповів про підготовку українських підприємств до зими на тлі атак по енергосистемі, про те, на які ризики варто зважати українцям, наскільки ефективними є удари по російських НПЗ та чому росіяни не можуть управляти Запорізькою АЕС. Розмова відбулася в межах відеопроєкту “Сила вибору”.
Олександр Харченко
Удари по енергетиці в Україні не припинялися взагалі. Відновлення об’єктів значно краще, ніж рік тому
Як Ви оцінюєте підготовку енергетичних підприємств до опалювального сезону?
Якщо порівнювати підготовку до зими, зараз ситуація об’єктивно значно краща, ніж рік тому. Якщо тоді в мене був поміркований песимізм, то зараз — поміркований оптимізм.
Офіційна цифра, яку міністерка енергетики оприлюднила на засіданні Антикризового енергетичного штабу в Запоріжжі, — 17,6 ГВт (генерації — Ред.). Ця цифра означає, що ми готові навіть до холодної зими.
У нас усе добре з запасами вугілля. В нас закачують газ — його ще не вистачає, але є динаміка, яка показує, що до сезону ми будемо готові, скоріш за все. Це був величезний виклик для нового керівництва “Нафтогазу”, складне завдання приготувати запаси газу. З ним упоралися, це вже можна стверджувати.
Тому мій прогноз помірковано оптимістичний. Звісно, він не може враховувати, які будуть атаки і пошкодження — цього ми передбачити точно не можемо.
Росіяни почали знову атакувати об’єкти генерації. Зокрема, у зв’язку з цим уже були відключення в Київській області. Чи є в нас певна стійкість енергосистеми до дестабілізаційних планів Кремля?
Удари по енергетиці не припинялися взагалі. Просто в ситуації, коли все працює на більшій частині території, ці новини не є такими популярними. 8 вересня відбулася атака на одну з енергостанцій поблизу Києва. Це викликало інформаційну хвилю, купу новин. За десять днів до того була значно неприємніша для нас атака на інші генеруючі потужності, яка завдала більше клопотів, але не було жодного розголосу. Публічний резонанс жодним чином не співмірний із тим, які загрози існують і що відбувається. Інформаційне поле часто резонує якимось несподіваним чином.
Наслідки удару РФ по об’єкту критичної інфраструктури України .
Весь цей час відбувалися удари й тривало операційне відновлення після них і підготовка: покращення захисту, фортифікацій, роботи з засобами протиповітряної оборони, покращення інструментів радіоелектронної боротьби практично на всіх енергетичних об’єктах.
Українські інженери-енергетики ще раз показали, що темпи, якість і глибина відновлення часом такі, що наші іноземні партнери дивуються. Вони не розуміють, як нам вдалося відновити певні дуже серйозно пошкоджені об’єкти.
Весь комплекс формує стійкість. З одного боку, ми відновили набагато більше генерації, а з іншого — ми значно краще захищені.
Інколи відбуваються зовсім фантастичні історії. Два тижні тому під час однієї з атак п’ять дронів потрапили у високовольтну підстанцію. Захист відпрацював на 100%. Себто після того, як закінчується атака, обладнання вмикається і продовжує працювати. Захист відпрацьовує, а люди вже дуже добре знають, що робити для того, аби після атак, якщо щось не так, відновити якомога швидше живлення, потім — якомога швидше обладнання і так далі. З цим значно краще, ніж рік тому.
Олександр Харченко і Ольга Айвазовська
Є дуже багато претензій до корпоративного управління в держкомпаніях
Чи можемо ми очікувати таких інвестицій у сталість енергосистеми й закупівлю обладнання, як рік тому, коли реалізовувалися проєкти, підтримані USAID?
Чесно скажу, що міжнародна допомога, на жаль, так і не стала фактором серйозного впливу.
Є аспект, якому надано багато користі, але треба розуміти, що з моменту, коли ми про щось просили (скажімо, певні типи обладнання), до того часу, коли ми їх отримували, проходило щонайменше півтора року. Зрозуміло, їх не чекали: людям потрібне живлення сьогодні, ми не можемо чекати. Більша частина такого обладнання почала потрапляти до нас, коли ми вже ліквідували перші наслідки. Частково саме за рахунок цієї допомоги були сформовані резерви обладнання, які в нас зараз є.
Я би сказав, що зараз є серйозна проблема, пов’язана геть не з існуванням чи неіснуванням USAID, а скоріше з тим, що дуже багато претензій до корпоративного управління в державних компаніях.
Можна порушити історію цього питання. Було багато заяв наглядових рад про те, що на них тиснуть, певних змін людей під тиском державних органів у компаніях, якими мали б незалежно управляти тощо.
Іноземні партнери, європейці, які надавали цю допомогу, часто кажуть, що певні аспекти вони зараз не готові підтримувати взагалі. Певні державні компанії вони не готові підтримувати. В нас немає довіри. І ця проблема значно більша, ніж ліквідація USAID.
Ліквідація наслідків після пожежі на об’єкті інфраструктури Рівненщини, 28 листопада 2024.
В будь-якому разі, основна частина коштів надходила у вигляді пільгових кредитів. Якщо оцінити всі грантові гроші, то їх частка, порівняно з пільговими кредитами, які надавали державним компаніям, — 20%.
А ми втратили зараз обидва вікна. В нас залишилася тільки одна компанія, “Нафтогаз”. Певний час “Укренерго” і “Укргідроенерго” отримували досить великі кошти на відновлення, а зараз фактично тільки “Нафтогаз” залишився вікном, в яке реально приходять гроші.
Оскільки змінювалися корпоративні процедури, “Укренерго” перебуває в технічному дефолті, їм гроші давати не можуть. В підсумку зараз гроші отримує тільки “Нафтогаз” на закупівлю газу.
Це важливо, критично і дуже добре, що це працює, але хотілось би все-таки більшого. Хотілося б відновлення.
Багато компаній просто без голів зараз. Оператор газотранспортної системи голови правління не має, “Енергоатом” не має. В “Укренерго” ніби налагоджується, призначили голову правління, там зараз дуже багато розгрібати (26 вересня наглядова рада звільнила голову “Укренерго” Віталія Зайченка. Обов’язки голови правління тимчасово виконуватиме Олексій Брехт, який раніше очолював компанію з вересня 2024 року по червень 2025 року — Ред.).В “Укргідроенерго” голови немає. Це створює велику напруженість, ситуацію, коли партнери значно зменшують пряму допомогу і пільгові кредити не надходять. Це проблема.
т.в.о. голови правління НЕК «Укренерго» Олексій Брехт
Чому відбувається девальвація якості системи управління державними компаніями, на Вашу думку? Що необхідно змінювати, щоб ми не мали ризику незворотних наслідків в енергетичному секторі?
У мене загалом враження, що державний апарат усе ще не зрозумів, що таке корпоративне управління і для чого воно існує. Рівень розуміння такий, що певні процедури, які в цивілізованому світі визнані базовими для управління державними компаніями, є просто незрозумілі: чому так, навіщо вони так роблять? Як казав один народний депутат: “Як це віцепрем’єр не може подзвонити голові правління і сказати, що робити?”
На жаль, це загальна ситуація, дуже неприємна зараз тактично, тому що вона обмежує певну кількість великих державних компаній у тому, щоб залучати допомогу ззовні. Немає голови правління — немає з ким вести перемовини. А йдеться про сотні мільйонів. І в кожному випадку з того боку партнер хоче бачити певну сталість того, що буде відбуватися далі. Певну сталість управління.
Рік тому ми говорили про кризу наглядової ради “Укренерго”, яка в результаті була вирішена. Призначили наглядову раду, вона провела відбір нового голови. Це відбулося, але ми втратили рік. А в багатьох інших компаніях цього не відбулося. І це ще гірше, тому що означає, що все продовжує висіти в повітрі.
Думаю, що було би правильно ставити це запитання прем’єр-міністру або міністру економіки чи енергетики, які безпосередньо за це відповідають, щоб там була правильна процедура. На мій погляд, люди, на жаль, усе ще не розуміють, що таке система корпоративного управління і як правильно має взаємодіяти власник в особі уряду з компаніями, які перебувають у його власності.
Олександр Харченко
Після ударів ЗСУ в РФ виник дефіцит нафтопродуктів у 20 регіонах
Росія використовує енергетику як зброю, але Збройні Сили України також підривають енергетичну спроможність РФ, атакуючи НПЗ. Як ви оцінюєте ефективність цих дій, їх вплив на бюджет Російської Федерації?
Удари дуже ефективні, вони правильно сплановані. Ті об’єкти, які були відібрані протягом останніх місяців для атак, хірургічно точно сплановані. За цим плануванням була велика аналітична робота. Відібрані об’єкти, які суттєво впливають на роботу нафтопереробного і нафтотранспортувального комплексу в Росії.
З іншого боку, я б не хотів, щоб ми переоцінювали вплив цих ударів, щонайменше на сьогодні. Тези в медіа про те, що Україна знищила 20% нафтопереробки, — це неправда. Ми атакували 20% успішно, але це не означає, що вони знищені і не будуть працювати. На Московії інженери теж є, як і в нас. Кількість прильотів на наш Кременчуцький НПЗ — понад сотня ракет, а він уперто продовжував відновлюватись і випускати певні типи продукції. Тому не треба переоцінювати й недооцінювати. Їм уже боляче.
Людям, які це планували, хочу сказати “дякую”, тому що вони ще й час правильно вибрали: серпень і вересень — це ті місяці, коли на Московії завжди був природний дефіцит високооктанових нафтопродуктів. У них недостатньо потужностей для того, щоб їх повністю покривати.
Коли почалися ці атаки, нафтові компанії прибігли в Кремль просити підняти ціни на бензин. Їм кажуть “ні”. Вони ціни, звісно, практично не підняли, 5-7% — я вважаю, поки що це розігрів. Вони просто перестали возити бензин у ті регіони, куди його везти дорого.
Дефіцит бензину в РФ.
У результаті в них багато людей почали дивуватися, чому Далекий Схід несподівано залишився без бензину. Просто туди його везти дорого. Друге місце, куди його везти дорого, — Крим. Так само обмежені потужності, дорога логістика. Потім наші продовжили удари по філігранно відібраних об’єктах, які фактично обмежують споживання півдня Росії.
Зараз у них реальний дефіцит легких нафтопродуктів, себто 92-го, 95-го бензину, навіть із 73-м, який вони все ще використовують, починаються певні питання. З цими типами бензинів у них дефіцит у 20 регіонах. Це вже третина Московії в цілому, здебільшого великі регіони. Чи це для нас добре? Безумовно. Тому що вони не отримують додаткову вартість і податки від цих продуктів.
Другий аспект — удари безпосередньо по транспортуванню нафти й певною мірою газу. Удар по Усть-Лузі був добре спланований і вдало відбувся, суттєво пошкоджена установка з переробки газового конденсату.
Завдані втрати разом я оцінюю в кілька мільярдів доларів. А втрати від того, що вони не відвантажили нафту і не продали бензин, оцінити зараз неможливо.
Є ще один важливий аспект. Коли в них затримується відвантаження, це означає, що на іншому кінці шляху цієї нафти якийсь завод залишився без нафти. Себто до нього вчасно не приплив танкер із Московії. Власник заводу розуміє, що треба перекуповувати десь значно дорожче нафту, щоб завантажити потужності, або простоювати. Ні те, ні інше не є добрим сценарієм.
Наслідки удару по терміналу ‘Новатек’ в Усть-Лузі.
Наступного разу ці власники замислюються над тим, що дисконт має бути ще більшим. Вони починають закладати ризики затримки постачання. Санкції вони закладають давно, а тепер ще й закладають невчасну доставку. Це ще один дисконт, який теж впливає на надходження грошей, за які Московія може вести війну.
Немає жодної реальної роботи санкцій на транспортування російської нафти
Які заходи на міжнародному рівні до Росії можуть найефективніше впливати на зменшення її можливості фінансувати війну за рахунок торгівлі енергоресурсами? Повна відмова від споживання російських енергоносіїв у Європі? Відмова від закупівель нафти Китаєм та Індією під тиском американської тарифної політики? Посилення санкцій?
На Європу припадає 5–6% постачання нафти і невеликі обсяги постачання газу — 27–32 млрд кубометрів. На жаль, вони не дуже впливають. Для нас, безумовно, було би приємним додатком, якби Європа повністю відмовилася (від російських енергоносіїв — ред.). Технічно Європа може це зробити. Це важливий аспект.
Наша ціль — грубі гроші. Завдати ворогу максимальних збитків
Коли починаються розмови про те, що Угорщина не може відмовитися, варто знати: угорська державна компанія MOL володіє двома нафтопереробними заводами: одним — в Угорщині й іншим — у Словаччині. Ці підприємства зв’язані нафтогоном з Адріатичним морем через Хорватію. Там достатньо потужностей, щоб і себе забезпечити, і ще трохи перегнати в Австрію — є така можливість.
Дунайський нафтопереробний завод MOL, Угорщина.
Це не загрожує енергетичній безпеці. В них є чудовий шлях отримати нафту альтернативним каналом, але вони просто не хочуть переплачувати. Звісно, це закрита інформація, однак, за експертними оцінками, вони мають приблизно 20-відсотковий дисконт на ціну.
Це сотні мільйонів, які для них принципово важливі, і судячи з того, як вони захищають цю можливість, вони будуть боротися за неї до останньої копійки. Чи станеться реальна відмова? Я був би щасливий, якби вона відбулася.
Чи є шанси, що відмовляться країни НАТО, включно з Туреччиною, для якої 16 млрд кубометрів із Росії не принципові, але є важливою частиною диверсифікації її газового міксу, — не знаю. Це було б дуже класним варіантом.
І це, безумовно, сильно вдарить по Росії. Московії такі дії будуть поперек горла, але я не дуже вірю, що так станеться, з багатьох причин.
Щодо того, як дотискати Росію — за поточної позиції Китаю та Індії це може призводити тільки до одного ефекту — зниження ціни продажу нафти і газу. Це, безумовно, добре, але зупинити повністю потік грошей не зможе.
Ще один аспект, на мою думку, є навіть більш важливим. Я не спостерігаю жодної реальної роботи санкцій на транспортування цих продуктів.
Є переліки цих танкерів, їхній рух відслідковують. На жаль, усі санкції закінчилися в той момент, коли в Балтиці один московський літак пролетів над патрульним судном — і полетів собі.
Російський нафтовий танкер «Усть-Луга».
Зупинилося переслідування танкера, яке в цей момент відбувалося, а там стовідсотково було б затримання, тому що в них були підроблені документи, підроблений прапор. Вони ж плавають на повністю фейкових документах з погляду страхування ризиків. Мені дуже цікаво, що трапиться, якщо один із них потоне десь у Середземномор’ї. Будуть екологічні наслідки, а винного знайти не вдасться. Не буде жодних страхових випадків. Тому що там буде фейкова страхова компанія, яка ніколи не працювала в реальності.
На жаль, наші європейські партнери зовсім не готові займатися цією ситуацією, бо вони бояться. Якщо вони займуться цією ситуацією реально, танкери будуть зупиняти десятками, їх доведеться арештовувати і мати серйозну ескалацію конфлікту з Росією. На це Кремль зреагує миттєво. Це дуже боляче для Кремля. Тому я не очікую, що це станеться.
Скільки є цих танкерів? Чи можна оцінити, яку частку в бюджеті Російської Федерації становлять надходження від тіньового флоту?
Якщо казати про кількість танкерів, останній реєстр був на 673 судна. Він відкритий. Експерти, зокрема українські, його постійно поповнюють і поновлюють.
Це не якісь таємні танкери, вони відомі. Їх можна перевірити — і половина з них зупиниться, тому що в них фейкові документи. Два танкери зупинили й арештували, тому що в них були фейкові документи. Після цього була акція в Балтійському морі, коли росіяни показали, що будуть їх захищати, і все закінчилося.
Росія дуже старанно закриває інформацію про рівень доходів, але йдеться щонайменше про 15-18% загального невійськового бюджету РФ.
Олександр Харченко і Ольга Айвазовська
Росіяни зрозуміли, що не можуть запустити Запорізьку АЕС
Які загрози створює перебування в окупації Запорізької атомної електростанції?
Я не бачу безпосередньої загрози. Там є величезна проблема деградації обладнання. Московити не змогли навчитися керувати станцією, налагодити ситуацію з певними технічними об’єктами для управління нею, і виглядає, що найближчим часом не зможуть.
Зокрема, є проблема з охолодженням. Воно відбувалося на базі Каховського водосховища, якого тепер не існує. Ситуація з деградацією обладнання стає дедалі гіршою.
Крім того, московити набурили (свердловин — ред.), щоб добувати хоч якусь воду, і в результаті, схоже, порушили геологію і гідрогеологію пластів безпосередньо під реакторами. Це не загрожує вибухом на кшталт чорнобильського, страшною катастрофою, радіоактивним забрудненням. Ні, такої загрози на сьогодні не існує. Станція в холодному зупині.
На сьогодні ніхто не знає, що відбувається всередині реакторів. Жодна станція в світі в такому стані так довго не була. В ситуації вкрай обмеженого доступу до об’єкта, точніше, відсутності доступу для української сторони й дуже обмеженої можливості місії МАГАТЕ там щось побачити — їх фізично не пускають туди. Загальна ситуація — абсолютний туман.
Зрозуміло, що там нічого не вибухне, це можна стверджувати напевне. Допоки її не спробують запустити, ніяких серйозних негативних інцидентів не має статися — за умови, що вона отримує зовнішнє живлення. Вона отримує його з України. Ми витрачаємо 150 МВт потужності на те, щоб підтримувати станцію в режимі холодного зупину, щоб там працювали насоси, допоміжне обладнання.
Питання, що буде далі, насправді дуже складне. Судячи з усього, в тому числі з останніх заяв Путіна, вони починають розуміти, що не можуть упоратися самі. Для них ця станція — великий актив. Московія має величезну енергетичну проблему.
Російські військові на територію окупованої Запорізької атомної електростанції.
Навіть за відсутності з нашого боку ударів по цивільній інфраструктурі — і я, чесно кажучи, вважаю, що Україна не має бити по цивільній інфраструктурі — ми не варвари і не терористи, на відміну від кремлівського режиму, — в них природно починається енергетична криза.
Вони про неї знають. В Росії була величезна програма переозброєння енергетики, яка мала реалізовуватися з 2004 до 2026 року. В 2016-17 роках росіяни визнали, що вона провалена через санкції, бо вони не можуть купити обладнання, яке не виробляють, і, відповідно, не можуть переозброювати / переобладнувати ті станції, які планували, або будувати нові. В них просто немає доступу до певних типів обладнання, а вони не вміють його робити. Його виготовляли в Україні або купували в Європі.
Ні Європа, ні Японія, ні Південна Корея, ні США постачати це обладнання не будуть. В Китаї не існує відповідних потужностей стільки, щоб закрити російські проблеми, і певні типи обладнання там теж не виробляються.
Тому вони в енергетичній кризі, а об’єкт на 6 ГВт, який вони можуть додати своїй європейській території як генеруючу потужність, — для них річ величезної важливості. Вони хочуть її залишити, але водночас, видається, вже зрозуміли, що не зможуть нею керувати.
Судячи з останніх заяв, почали надходити перші сигнали, що вони не можуть впоратися, але до чого це призведе, я точно не можу передбачати — і ніхто не може, думаю.
Однак зрозуміло: що довше станція залишається в стані, в якому вона є сьогодні, то менше шансів, що вона в принципі запрацює.
На сьогодні ця атомна станція — радше джерело потенційних проблем, а не енергії в руках окупантів?
Вона існує з радянських часів, але поки перебувала в українському управлінні, ми її дуже модернізували разом з американськими партнерами. Поступово радянське паливо замінювали на американське. Якби вона працювала у нас, то повністю на американсько паливі Westinghouse і не використовувала б росатомівське. Ця модернізація виявилася не тільки в тому, що змінився тип палива. Також була модернізація програмного забезпечення, певного обладнання тощо.
Комбінації, які в результаті мають там працювати, сильно відрізняються від тих, що були, коли її будували. На це накладається військова ситуація навколо, брак персоналу і санкції. Люди, які поїхали туди, отримують практично автоматом персональні санкції, тому дуже небагато співробітників “Росатому” навіть під тиском хочуть туди їхати.
Ми маємо на сьогодні дуже простий результат: Запорізька атомна станція стоїть. Інструментів для того, щоб її запустити, не з’явилося. Намаганням перепідключити її до російської енергетичної системи ми успішно протистояли, і ці намагання на сьогодні заблоковані. Щонайменше до моменту, поки зупиняться бойові дії, ми можемо бути практично впевненими, що вона не буде підключена і не працюватиме в московській енергетичній системі.
Що буде далі — зараз узагалі передбачити неможливо. Тим більше, що є певні міжнародні правила, є МАГАТЕ, купа різних параметрів, які на це впливають. І якщо бути чесним, я думаю, що якщо лінія фронту буде заморожена, то вона отак і буде стояти.
Які вияви енергетичної кризи в Російській Федерації можливі в перспективі найближчих років?
В них “блекаути” без жодних обстрілів бувають і на Далекому Сході, і в сибірській частині. Вони дуже дбають про європейську частину, де Москва, Петербург, до Уралу. Вони можуть усім іншим пожертвувати, але про цю частину будуть дбати. Тому сказати, що через п’ять років вони будуть у темряві, — це неправда.
Водночас їм дуже важко запускати нові підприємства, які споживають багато електроенергії, — їх не запускають уже кілька років, бо просто нема чим заживити. І вже почалися процеси, коли в них раз на два-три місяці з’являється новина про блекаут у черговому регіоні.
Бензинова криза у Росії. Путін жебрає пальне у Білорусі, але це не допомагає
Процес наростання проблем в енергетиці Московії відбувається, але це не ситуація, коли вони за три роки будуть без електрики. Ні, електрика в них буде. Питання, чи буде їхня економіка забезпечена тією кількістю електроенергії, яка потрібна, — і тут можна майже впевнено казати “ні”.
Олександр Харченко
Скоріш за все, ми зберемо планову кількість газу до опалювального сезону, попри удари по виробництву
Чи є впевненість, що в Україні будуть сформовані достатні запаси газу в підземних газосховищах до опалювального сезону?
Ситуація доволі прозора. Уряд оголосив, що для опалювального сезону слід накопичити 13,2 млрд кубометрів газу. Чи цього достатньо? По нижній нормі.
Це не те, що хотілося б мати, щоб спати геть спокійно і не нервово. Удари по логістиці час від часу обмежують використання вугілля для виробництва електроенергії на вугільних електростанціях, і тоді певні блоки використовують більше газу. Якщо будуть тривати удари, цілком можливо, що ми будемо використовувати більше газу саме для виробництва електроенергії. Тоді ця кількість є дійсно обмежуючим фактором.
Добрі новини полягають у тому, що ми, скоріш за все, зберемо планову кількість газу до опалювального сезону, попри удари по виробництву, які позбавили нас щонайменше 500 млн кубометрів цього року.
“Нафтогаз” активно працює з партнерами, отримав пільгове фінансування ЄБРР і гранти від норвезького уряду, ось-ось отримає кошти від ЄІБ. Партнерам велика людська подяка — це дійсно критична історія.
Газове сховище в Стрию.
Проблем із тим, щоб у нас не було достатньо газу, я не передбачаю. Бо у нас є така велика перевага, як добра інтегрованість і велика кількість з’єднань української газогінної системи і європейської. Якщо дійсно буде мегакритична ситуація, коли треба додатковий газ, щоб підтримувати тиск, то ми можемо отримати його з європейського напрямку без великих проблем. Технічно не буде проблем.
Чи можуть на це політично впливати Угорщина, Словаччина?
По-перше, це регулюють не національні законодавства, а європейське. Я хочу подивитися на наслідки для Словаччини чи Угорщини, якщо вони спробують щось перекрити, бо це пряме порушення всіх можливих правил і директив Європейського Союзу. Це прописано, ви не можете заборонити таке транспортування, за це передбачені серйозні штрафні санкції.
По-друге, в нас достатньо потужностей, навіть якщо вони спробують щось робити. Є все-таки Польща, Румунія, тому я не очікую проблем.
Проте Путін закликав Будапешт і Братиславу відповідно реагувати на удари по нафтогону “Дружба”.
Вони розуміють просту річ: як тільки вони спробують щось зробити, то втратять гроші — а мають дуже непогані гроші на цьому. Для Словаччини це взагалі чутлива історія: відрізати будь-що в українському напрямку — залишити себе без дуже суттєвих шматків масла на бутерброді. Для Угорщини менше, але теж. Угорщина завжди перша в черзі, коли треба щось Україні продавати, вони дуже люблять на цьому заробляти. Тому гучні політичні заяви — це одне, а реальність — дуже інше. Я, чесно кажучи, сильно скептичний щодо реальних кроків.
Чи є можливість зараз розширити пропускну здатність української енергосистеми?
Над електроенергетичною частиною робота триває. В імпорті електроенергії ми обмежені 2 ГВт, і це для нас трохи замало. “Укренерго”, який за це відповідає, в останні роки постійно працює над тим, щоб розширити це з’єднання, фізично добудувати певні додаткові лінії. Три великі проєкти зараз на стадії реалізації, і вони добре їдуть.
Ще 2–4 роки піде на те, щоб вони були реалізовані, але після того ми будемо мати не 2, а 4,5 ГВт з’єднань — і це дуже сильна позиція.
Щодо газу — я не можу придумати, навіщо нам більше з’єднань. У поляків є інтерес подавати газ через Україну в певні свої регіони, і вони час від часу намагаються пролобіювати 110-кілометровий газогін між Україною і Польщею, але це більше польський інтерес, ніж український.
Для людей дійсно важливо мати в голові план “Б” на випадок, якщо ми залишимось без тепла
Що ви порадите кінцевим споживачам у підготовці до зими? До яких сценаріїв готуватися?
Я абсолютно певен, що завжди треба готуватися до негативного сценарію, а далі нехай він не станеться. Я провів повну профілактику всього свого енергоубезпечуючого обладнання. В мене встановлена батарея-інвертор, я провів перевірку. Знаю, що моя енергобезпекова система під контролем і з нею все добре.
Насправді я певен, що більшість українців уже абсолютно добре знають, як їм у кожному окремому випадку комфортно протистояти відключенням електроенергії. Люди давно визначилися. Хтось купив собі “екофлоу”, хтось вирішив, що йому достатньо павербанку й гірлянди, щоб було світліше, а хтось поставив собі інвертор-батарею і повністю забезпечив квартиру, щоб узагалі не помічати, як щось відключилося.
Треба розуміти, що в багатьох регіонах відключення ніколи не припинялися. В зоні приблизно 100 кілометрів від лінії бойового зіткнення постійно відбуваються атаки на енергетичні об’єкти. Постійно є пов’язані з цим відключення. Просто більша частина території України їх не помічає. Люди, які живуть у Сумах, Охтирці, Запоріжжі, Кривому Розі, скажуть, що ситуація не така радісна, як хотілося б.
Є дуже великий ризик, що росіяни будуть атакувати опалення. Є міста, де цей ризик вже реалізовувався. Наприклад, в Одесі, в Кривому Розі об’єкти опалення вже атакували.
Розбита районну котельня у Харкові, 26 липня 2025 року.
В Кривому Розі сумна ситуація. Місто унікальне, воно дуже довге, в них минулого року були шалені проблеми з опаленням. 450 будинків не було під’єднано до тепла. Цього року, на жаль, ризики теж дуже високі.
У Харкові такі атаки відбуваються постійно. В Сумах, Охтирці двічі вже розбивали місцеві котельні, які постачають тепло.
Є багато ризикових аспектів. Крім підготовки до того, що може не бути електрики, місцеві влади готуються до того, що можуть бути атаки на тепло. Не можу сказати, що в якомусь місті знаю, що люди не готуються. Хтось краще, хтось гірше, але готуються всюди. Думають, як забезпечити живлення для критичних об’єктів, якщо тут чи там розіб’ють. Треба віддати належне — планування іде.
Для людей дійсно важливо мати в голові план “Б” на випадок, якщо ми залишимось без тепла: що зробити, щоб конкретний будинок, незалежно від того, живете ви в багатоквартирному чи приватному, якщо щось станеться, не замерз. Це стосується простих речей: вікон, під’їздів, даху, резервних джерел тепла. Тут скоріше кожен має подивитись у себе, але такий ризик об’єктивно існує.
Наскільки критичним для фінансового стану підприємств є рівень розрахунків за комунальні послуги, наданих населенню?
Проблеми оплати населенням я не бачу майже ніде. Більша частина українців старанно намагаються оплачувати те, що мають. Є люди, які поїхали, залишили квартиру, рік не платили, тому що в них не було навіть фізичної можливості. Зараз з’ясували, що в них заборгованість, думають, як її погасити. Таких прикладів, безумовно, теж вистачає.
Набагато більшою проблемою є те, що в нас непрозора, неефективна і така, що веде до вкрай негативних наслідків, структура і тарифів, і ринкових цін у всій енергетиці та критичній інфраструктурі. Перехресні борги — давно не 64, а 164 млрд гривень усіх всім. Вони постійно зростають, постійна криза у всіх. Ситуація дійсно дуже кризова, і я певен, що доведеться щось з цим робити протягом наступних року-півтора.