Рівень інфляції в Україні: інфляційна ціль Нацбанку та прогноз
Экономикаua.news08 августа 2020

Рівень інфляції в Україні: інфляційна ціль Нацбанку та прогноз

У 2018 році Рада Національного банку  в Стратегії монетарної політики ухвалила середньострокову інфляційну ціль на рівні 5% задекларувавши, що ця ціль «може бути переглянута лише в бік зниження за умови зниження волатильності обмінного курсу гривні та змін відносних цін і ослаблення ефектів конвергенції економіки України до рівня країн — основних торгових партнерів», пише Сергій Ніколайчук, чинний голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU.

За останні 5 років реальний ефективний обмінний курс гривні суттєво зміцнився,  — на 23%, пише він.  А це означає, що ціни в Україні значно наблизились до відповідних цін у країнах — торгових партнерах. І хоча потенціал для подальшої конвергенції залишається (у середньому ціни в Україні все ще є нижчими), він уже набагато нижче, ніж у 2015 році.

Враховуючи ці фактори, та низку інших, пише Сергій Ніколайчук, Раді НБУ варто оцінити зниження оптимального рівня інфляції в Україні та відповідної інфляційної цілі. Адже нижча інфляція сприятиме й досягненню завдання президента — опустити ставки за кредитами, зокрема по іпотеці, нижче 10%.

Ми вирішили висвітлити позицію Сергія Ніколайчука, колишнього Директора Департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку,  з урахуванням прогнозів інфляційної динаміки у 2021 й 2022 роках.

Прогноз інфляції

Після стрімкого гальмування інфляції в першому півріччі, пов’язаного з переходом економіки до стану рецесії, наприкінці другого кварталу 2020 року споживча інфляція у річному вимірі прискорилася (до 2.4% у червні). Утім, вона все ще перебувала за нижньою межею цільового діапазону 5% ± 1 в. п. Базова інфляція коливалася на рівні близько 3.0% р/р. Ключовим чинником прискорення інфляції наприкінці кварталу стало подорожчання окремих сирих харчових продуктів через несприятливі погодні умови. Також погіршилися й інфляційні очікування бізнесу та населення.

Рисунок 1 – Інфляція споживчих цін та інфляційна ціль НБУ, %

Джерело: ДССУ, НБУ.

Інфляція поступово зростатиме й надалі, та повернеться в цільовий діапазон у IV кварталі 2020 року завдяки відновленню економічної активності та сукупного попиту на тлі м’якої монетарної та фіскальної політики, зазначають в НБУ. А відтак протягом 2021 й 2022 років інфляція перебуватиме в межах цільового діапазону 5% ± 1 в.п. завдяки виваженій монетарній політиці.

Подорожчання енергоносіїв та гірший урожай фруктів позначиться на цінах. Проте найбільш вагомим фактором прискорення інфляції у 2021 році стане зростання реальних доходів населення та відповідне покращення купівельної спроможності. Інфляційний тиск найбільше відобразиться у сфері послуг, насамперед малому бізнесі, прогнозують в Нацбанку.

Базова інфляція прискориться разом з відновленням економічної діяльності та становитиме близько 4% на всьому прогнозному періоді внаслідок фундаментального тиску, який дещо посилиться в IV кварталі 2020 року через дії фіскальних та монетарних стимулів, спрямованих на подолання кризи.

Рисунок 2 – Внески в річну зміну ІСЦ за компонентами, в. п.

Джерело: НБУ.

Відновлення української та глобальної економіки у 2021 році сприятиме подальшому зростанню заробітних плат, посилюючи фундаментальний інфляційний тиск, який насамперед відобразиться на зростанні вартості ринкових послуг.

В НБУ прогнозують, що продовольча інфляція прискориться на початку 2021 року через зростання попиту, проте очікувана достатня пропозиція плодово-овочевих культур знизить її до 3–5% у 2021–2022 роках.

Рисунок 3 – Ціни на сирі продовольчі товари, %

Джерело: ДССУ, розрахунки НБУ.

Адміністративна інфляція почне прискорюватися вже в поточному році та досягне 9–10% у 2021– 2022 роках. Підвищення ставок акцизів на тютюнову продукцію визначатиме її подорожчання на 14–16% щороку та залишатиметься джерелом найбільшого внеску в адміністративну інфляцію на всьому прогнозному періоді. Зростання заробітних плат в економіці у 2021 році позначиться також на їх перегляді у сфері ЖКГ, що визначатиме подальше подорожчання окремих комунальних послуг.

У першому півріччі поточного року тарифи на газ та опалення для населення істотно знизилися під впливом низьких цін на ринку ЄС. Однак надалі ціни знову зростатимуть у зв’язку з поступовим відновленням попиту у світі та наближенням опалювального сезону. Ціни на паливо у 2020 році знизяться майже на 16% через значно дешевшу, ніж торік, нафту, що буде вагомим дезінфляційним фактором для значної кількості інших товарів та послуг в економіці, зазначають в НБУ.

Рисунок 4 –  Адміністративно регульовані ціни, %

Джерело: ДССУ, розрахунки НБУ.

Проте відновлення світової економіки, а разом з нею – і попиту на нафтопродукти призведе до підвищення вартості палива в Україні у 2021–2022 роках.

Зміна прогнозу інфляції викликана насамперед переоцінкою характеру проходження кризи та подальшого відновлення, наголошують в НБУ. Найбільше це відобразилось на базовій компоненті інфляції, вплив на яку з боку девальвації гривні та очікуваного дефіциту окремих товарів у II кварталі був дуже обмеженим на тлі падіння внутрішнього попиту.

Більш повільне, ніж очікувалось відновлення економіки у 2020 році також відобразилось на прогнозі базової інфляції, який було знижено з 6.8% до 4.0%, а разом з ним – і загальної інфляції – з 6.0% до 4.7%.

Поступовий перехід монетарних умов від стимулюючих до нейтральних також знижуватиме інфляційний тиск, зазначають в НБУ.

Фактори зміни інфляційної цілі

Однак, інфляційна ціль на рівні 5% є однією з найвищих у світі, більше серед 39 країн з режимом інфляційного таргетування має лише Гана (8%), зазначає експерт групи ICU. При цьому багато країн починали свій шлях інфляційного таргетування зі значно вищими цільовими показниками, Україна тут не є виключенням — перша ціль на 2016 рік становила 12% (рис. 5).

Вперше середньострокову ціль у 5% і її досягнення у 2019 році затвердило Правління НБУ в серпні в проєкті Основних засад ГКП 2015 року, який по своїй суті став першою Стратегією оновленої монетарної політики Нацбанку, що базувалася на режимі інфляційного таргетування. Тоді, 5 років тому, коли інфляція перевищувала 50%, це виглядало дуже амбітною ціллю. Але, як бачимо, ця ціль була Нацбанком виконана минулого року і навіть трохи перевиконана в першій половині цього року, зазначає Сергій Ніколайчук.

Рисунок 5 – Інфляційні цілі центральних банків

Джерело: ICU.

З досвідом управління інфляційними процесами, центральні банки знижували свої цільові орієнтири, справедливо вважаючи, що кожен додатковий процент інфляції — це зло для економіки, з яким варто боротися. Але через низку чинників зниження інфляційної цілі до 0 не є оптимальним, тому інфляційна ціль встановлювалась на мінімально можливому рівні – 2%.

Сьогодні таку ціль мають 11 банків, 2 головних центральних банки світу, хоч і не є класичними інфляційними таргетерами, дотримуються дуже схожої стратегії: ціль з інфляції ФРС — 2%, ЄЦБ — трохи нижче 2%, пише Сергій Ніколайчук.

Проте у центральних банків країн з ринками, що розвиваються, цілі зазвичай трохи вищі — від 3 до 5%. Причини для цього схожі з тими, які брав до уваги НБУ як у 2015 році, так і в наступні роки — це 1) більша макроекономічна волатильність, 2) суттєвіша зміна відносних цін, що ускладнює управління інфляційними процесами, 3) наближення цін до країн в основних торгових партнерах.

І хоча ці фактори залишаються вагомими, їхня відносна потужність суттєво послабилась у порівнянні з 2015 роком.

Експерт зазначає, що спроможність НБУ управляти інфляційними процесами та інфляційними очікуваннями наразі зросла.  В підсумку важливо зазначити, реальний ефективний обмінний курс гривні за останні п’ять років  суттєво зміцнився,  — на 23%.  Відтак ціни наблизились до відповідних цін у країнах — торгових партнерах. Враховуючи фактори, та потенціал НБУ,  варто оцінити можливості зниження оптимального рівня інфляції в Україні та відповідної інфляційної цілі, що впливатиме на потенціал зменшення відсоткових ставок,  розширенню доступу до кредитування реального ринку та відновлення економіки України.

Написать комментарий