15 культових споруд, які Україна може втратити: церкви, костели, синагоги
Обществоkontrakty.ua01 октября 2020

15 культових споруд, які Україна може втратити: церкви, костели, синагоги

Наша сьогоднішня розповідь буде про деякі сакральні споруди, які перебувають на межі повного знищення. На жаль, 30 років по офіційному поверненні релігії в суспільне життя не дали їм нічого, окрім нового ступеню руйнації. Здебільшого, це стосується костелів та синагог, але й деякі православні храми досі стоять в жахливих руїнах. Контракти.uа відібрали 15 історично та мистецьки значущих храмових споруд в Україні, які треба відвідати, поки вони не загинули остаточно. Розглядатимемо їх у алфавітному порядку.

Почнемо та закінчимо ми наш нарис на Сумщині, в тамтешніх прикордонних селах. Отже, першим буде храм в селі Басівка, біля російського кордону, споруджений 1912 року на честь односельців, загиблих у російсько-японській війні 1904-1905 рр. Інтер’єр прикрашений фресками значної мистецької цінності. Троїцький храм є єдиною в Україні пам’яткою, присвяченій полеглим в тій війні. Після закриття в 1930-х в ньому був клуб, а після Другої Світової - склад. Купол та значна частина покрівлі ще цілі, всередині зберігаються й великі фрагменти розписів. В краєзнавчому музеї при школі можна побачити деякі фрагменти оздоблення храму.

Тепер наш шлях лежить аж на Львівщину, до села Білий Камінь, яке колись було містечком. За стильовими ознаками його відносять до більш ранньої доби – десь до межі XVI-XVII ст. Той вигляд, який споруда має зараз, їй надали в 1760-х. Вцілили оздоблені різьбою автентичні дерев’яні двері. У 1982-1996 рр. тут була філія львівського Художнього музею. Після виїзду галереї почалася руйнація пам’ятки.

Поговоримо і про святині юдейської людності. У місті Броди, що також на Галичині, стоїть Велика синагога – центр колись однієї з найбільш впливових єврейських громад Європи, збудована в середині XVIIІ ст. Занепадає вона з початку 1970-х, а дах і склепіння почали руйнуватися 1988-го. Так тривало допоки 2017 року реставратор Володимир Ковальчук, який має єврейське коріння, розчистив споруду. Після цього на руїнах навіть проводили концерти.

Теж на Львівщині, в прикордонному селі Варяж, височіє величний костел Святого Марка. Його збудовано у 1688-93 рр. Всередині зберіглися яскраві барокові розписи. З 1983 р. храм перебуває у стані руїни. Незважаючи на втрату даху, фрески на стінах та рештках склепінь дивом тримаються.

А в селі Вергуни, що на Полтавщині, занепадає велична церква-ротонда Різдва Христового - чи не найбільша такого типу в Україні, до того ж колишня усипальня місцевих поміщиків Базилевських. Архітектором, за припущенням, міг бути М. Львов (1753-1804), фахівець з будівництва такого типу храмів. 1911 року храм був розписаний студентами Петербурзької академії мистецтв. Колись його прикрашали дві дзвіниці. 1936-го церкву ще раз пограбували та пристосували для господарських потреб. Років 20 тому спустошений храм передали в оренду Київському патріархату. Тоді вдалося накрити його куполом, що врятувало від подальших руйнувань. На цьому роботи припинилися.

І знову на Львівщину, де на нас чекає костел Усіх Святих, збудований в 1750-х великим зодчим Бернардом Меретиним (автором собору Св. Юра у Львові, костелів у Городенці, Коломиї, Буську), і розписаний «українським Мікеланджело» - Іоганном Пінзелем (пом. 1761 р.) Саме в годовицькому костелі стояли колись чи не найбільш відомі скульптури Пінзеля, які зараз можна побачити у львівському музеї скульптора - саме вони складають основу колекції. На жаль, руйнування храму дуже значні, хоча поблизу та всередині нього з 2013-го проводяться усілякі заходи на згадку про видатних митців, що тут працювали.

А в Чернігівській області є село Дігтярівка, в якому стоїть Покровська церква – важлива архітектурна та історична пам’ятка. Саме в Дігтярівці 1708 року сталася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ. Церква вперше сильно постраждала під час Другої Світової, потім її доруйновували в 1960-х, а 2011-го розпочали реставрацію, яка через суперечки між патріархатами та початок військових дій в 2014-му припинилася, адже храм стоїть близько кордону.

Наступний об’єкт розповіді – Велика синагога у Жовкві. Її почали будувати 1687 року. Сучасний вигляд синагоги – наслідок перебудови та оздоблення після двох реставрацій ХІХ та поч. ХХ сторіччя. Тоді ж розписали молитовний зал. Інтер’єр синагоги цікавий саме рештками розписів та бароковою ліпниною. 

Біля Тернополя знаходиться село Ковалівка, на околиці якого занепадає великий за розміром костел Материнства Діви Марії (1864 р.), в якому дивом зберіглися чудові розписи, автор яких невідомий. Фарби досі не втратили яскравості. На жаль, костел є взагалі безхазяйним - він навіть не внесений формально у реєстр пам’яток. Католицької громади у селі нема. 

На півдні України, в Одеській області, є велике село Лиманське, що об’єднує зараз дві колишні колонії німецьких поселенців-католиків – Зельц та Кандель. Відповідно, в кожному був свій костел - Успіння Богородиці та Святої Трійці. Костел в Зельці (1901 р.) був найбільшим католицьким собором нашого півдня – більший навіть за ті, що будували у великих містах. Статус та розмір храму обумовлювався тим, що він був молитовним центром шести поселень. Цікавою ознакою костелу були дві високі вежі. Їх знесли ще у 1930-х, коли у костелі облаштували клуб. Щодо храму в Канделі, то його збудовано 1892 року, а згорів 1975-го, «урочисто» підпалений на 30-річчя радянської перемоги.

В с. Сороцькому на Тернопіллі стоїть напрочуд стильний костел Матері Божої Неустанної Помочі, зведений 1907 року в стилі неоготики. Дуже цікавим елементом інтер’єру стали вітражі, які створювали французькі майстри. Головну шкоду костелові нанесла пожежа в середині 1980-х. Незважаючи на велику кількість занедбаних костелів в регіоні, саме сюди часто приїздять на фотосесії в готичному стилі. 

Так само на Тернопіллі приваблює ще один костел – Яна Непомуцького в Турильче. Звели його 1871 року. В інтер’єрі досі можемо бачити розп’яття, вівтар, фігури святих. Цей костел чи не найбільше відповідає критерію «краса, яку ще можна врятувати». Тільки нещодавно споруду передали греко-католикам.

І знову – Полтавщина. Тут, на околиці села Федорівка, з 1828 року стоїть церква Благовіщення в стилі класицизму. Храм закрили та пограбували в 1930-х, потім він пережив відродження з 1942 по 1963 роки, потім недовго побув складом, постраждав від пожежі, був формально узятий на облік державою, але до цього часу так і не відреставрований.

Завершуємо нашу віртуальну подорож у с. Юнаківка на кордоні з РФ – це знов Сумська область. В 12 км від Басівки, де ми починали цей нарис, знаходиться село Юнаківка. Храм звели в період 1793-1806 рр. за проектом Олександра Палицина (1748-1816) – літератора, перекладача, архітектора, керівника гуртку митців та краєзнавців Слобожанщини. Гігантський храм закрили в 1960-х. 2004-го почали реставрацію, яка невдовзі припинилася. Всередині храму є сліди розписів та чудова ліпнина.

Звичайно ж, цей нарис не висвітлює навіть двадцятої частини мартирологу закинутих або напівзакинутих культових споруд України. З тих, що варті уваги, можна назвати, наприклад, костели у Великих Межиріччях, Межирові, Підгайцях, Старому Вишнівці, Язлівці, синагоги в Гусятині, Дубно, Луцьку та тих самих Підгайцях, православний храм у Мойсівці Черкаської області тощо. І це – тільки деякі з об’єктів, які зберігають «тінь тіні» колишньої величі. Ще більше перебуває у геть понівеченому стані.

Написать комментарий
💬 Последние комментарии
Немо
Опять старая песня :всех зарэжим,всех перережим...Кого зарежим,кого перекроем ?Ножечек то маленький : первый номер всего...) Понятно ,что тут выход один ( эффективный сбор существующей воды).У вас там воды вокруг залейся ( два моря ) причем не сильно соленых.Сравните с тем же Персидским заливом и аравийским полуостровом , а они решают проблему.Во первых исбыточное количество опреснительные станций ( нефиг искать воду на луне ищите под носом) ,пусть пиндосы ищут ,тратятся потом хвастаться начнут и все сами разболтают где чего лежит.Второй источник -горы ...100 процентов что там есть подземные резервуары с огромными запасами воды.Начинайте сканировать земные горы а не мертвую Венеру.Ну и озадачиться сбросом рек в море- сейчас это дорогое удовольствие ( воду надо перехватывать)...И да шары больше не будет поэтому на качественной воде надо учиться зарабатывать а заработанное пускать на новые источники ее восполнения.Беречь воду надо,леса сажать вокруг,застройку ближе 300 метрам запрещать.
бандерос
Точно
Юрий
неужели запожорец проснулся?
гость
Не, Медведчук не виноват - виноват сам пан слуго-президент. Понимаете в чём провал слуг Зеленского на выборах в местные лавочки и киевский центральный хутор - Зеленский ещё не осознал всеми фибрами своей ...(что там у него вместо души - фонды или бюджеты?), что - "добрым словом и пистолетом можно добиться больше чем просто добрым словом". Слово у президента есть, а пистолета нет. Булава есть, но она декоративная и пластмассовая, а не обагрённая кровью и мозгами президентских врагов. Вот в чём главная засада пана президента - если взял булаву, будь любезен херачить ею по головам своих оппонентов. Тогда культурное украинское общество поймёт этот перфоманс, и станет очень уважать такого решительного хлопця. Мол - "он конечно самодур, но он наш человек". А не так типа - "достал булаву, полирнул, полюбовался на людях, и спрятал со словами - я не хотел вас огорчить, извините". Не, с таким подходом среди пересичного козачества не выживешь и авторитета не заработаешь. "Справжный и щирый украинский "ПрезиДент" (это слово очень подходит какой-нибудь зубной пасте) рождается в битвах с татарами, курвами, москалями и жыдами. Пусть Зеленский почаще смотрит на картину Репина "запорожцы пишут письмо турецкому султану" и узнает себя в каком-нибудь персонаже. Не узнаёт? - ну как говорится, "кто на шо учился". Хмельницкий вон тоже, да что там тот Хмельницкий?, даже Мазепа не стеснялся дать по башке булавой кому-нибудь в качестве профилактики, летально. Так что как-то так, пока Зе-й не научится есть печень своих врагов на завтрак, а ужинать в компании жбана горилки, люльки с самосадом и бывалых (непобеждённых) верных лично ему побратимов после героической битвы и не менее героической попойки - из него настоящего гетьмана не получится. Это уже не сериальные кинопробы, это называется политика. На Украине зрада всегда ходит где-то рядом с перемогой - не путать зраду с Рабиновичем, который ходит рядом с Медведчуком.
е
Какой вежливый ублюдок)) прям видна степень образованности с майдана.. Если до такого индивидуума непонятен мой текст, то переведу на понятный тебе язык: твои майдановские друзья тебя поимели по полной, ограбив доверившуюся им страну и кинув при этом тебя! А репарации они платить будут не мне, а населению Украины, когда сядут... Ты можешь к ним присоединиться, у тебя для этого есть все шансы)
Луна-2
Ох. милай, какой же ты дурачок - Понимаешь,, что даже штаты твои любимые,и те. расписались в отставании от Российского оружия сроком на пять -десять лет .... и.. Это не мои выводы - это так сказать, выводы основанные вашими же американскими экспертами, которым врать незачем...Вот так -то милай ...
Игбун Хохлов
Пидоросня хохлатая, у меня на ВПН стоит "Сингапур". У них там какие-то технические глюки, но мне похер. Мне лишь бы доступ был, а что там высвечивается - глубоко насрать. Теперь по теме. У России СВОЯ армия, СВОИ технологии, СВОЯ техника, которую даже пиндосы признают наилучшей. У вас хохлатых недоумков НИЧЕГО нет. Какие-то вундервафли и минометы "Молот", которые положили хохлоту больше, чем армии ЛНР и ДНР.)))))