Минуле і сучасність: у столиці відкриється мультимедійна виставка «Чорнобиль. Подорож»
Обществоvechirniy.kyiv.ua24 апреля 2021

Минуле і сучасність: у столиці відкриється мультимедійна виставка «Чорнобиль. Подорож»

До 35-річчя Чорнобильської катастрофи у столичному ВДНГ презентують виставку «Чорнобиль. Подорож». Відвідувачі зможуть побачити архівні світлини та відеоматеріали, роботи світових митців, а також знаменитої української художниці Марії Примаченко, присвячені Чорнобилю.

Мультимедійна виставка «Чорнобиль. Подорож» складається з 7 смислових блоків — від світового контексту карколомного 1986 року до розповіді про саму аварію, від історій людей, долі яких нерозривно пов’язані з подіями 26 квітня 1986-го, до діалогу щодо подальшої долі Чорнобиля, його майбутнього.

Гості виставки зможуть віртуально потрапити до Чорнобиля й дослідити його завдяки сучасним VR-технологіям, подивитися, як четвертий енергоблок накривали «Новим сучасним конфайнментом», і як життя поступово, крок за кроком повертається до зони відчуження. Завершує проект відео зіркової групи Pink Floyd Marooned, зняте в Прип’яті.

В експозиції можна буде дізнатися історії очевидців аварії та людей, чиї долі нерозривно з нею пов’язані, а також записати свої спогади, думки та переживання у відео- або аудіоформаті. Після завершення проекту його контент буде викладено на цифрову платформу, яка продовжить збирати пам’ять та рефлексії про чорнобильську аварію.

«Чорнобиль. Подорож» — міжнародний проєкт, що презентує роботи сучасних митців, присвячені темі катастрофи на Чорнобильській АЕС: від світлин японця Казуми Обари, знятих на плівку «Свема», яку знайшли в Прип’яті, до фотографій Вікторії Івлєвої ― першої репортерки, яка знімала всередині зруйнованого четвертого енергоблока ЧАЕС. Від канадця Роберта Полідора, чия фотокнига про Чорнобиль є однією з найпопулярніших у світі, до серії світлин Віктора Марущенка, презентованої в рамках основного проєкту Венеційської бієнале в 2001 році. Від унікального архіву трієнале екоплакату «4 Блок» до відеороботи гурту Pink Floyd «Marooned», знятої в Прип’яті.

Виставка — лише один із перших кроків у реалізації великого проєкту з переосмислення та ревіталізації Чорнобиля CHORNOBYL.TODAY. Його ініціаторами виступають Президент, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України й Державне агентство України з управління зоною відчуження.

«Чорнобиль сьогодні стає символом того, що життя завжди перемагає. Людство здатне відновлюватися навіть після глобальних катастроф, — говорить заступник керівника Офісу Президента України Кирило Тимошенко. — Україна працює над тим, щоб ця територія стала не місцем забуття, а точкою розвитку. У Чорнобильській зоні сьогодні запроваджуються новітні технології, відновлюється природа, ЧАЕС стала унікальним майданчиком для вироблення альтернативної енергії. За президентською програмою „Велике будівництво“ упродовж наступних трьох років ми плануємо відновити тут усі основні траси, забезпечивши доступ до зони відчуження природоохоронців, науковців, енергетиків та підприємців. Життя триває. Усе це — результат героїчних зусиль ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи».

«Протягом тривалого періоду Чорнобиль мав лише одну стійку асоціацію — трагедія. Але вибух на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року, окрім катастрофи, став днем, що змінив світ. І вплинув як на людські життя, так і на проблеми екології та дотримання прав людини. Спільно з командою мистецьких кураторів художників, письменників, філософів та істориків розробляється план розвитку Зони Відчуження. Ми хочемо зберегти та захистити деякі будівлі, школи та лікарні та інші історичні пам’ятки, яким загрожує занепад. Бо питання Чорнобилю — це питання збереження і захисту нашої спадщини. Для консервації Чорнобилю, ми рухаємося до внесення Зони до об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також важливим є сприйняття Чорнобилю. Адже він — частина так званого відповідального туризму. І цей вид туризму немає нічого спільного з туризмом для розваг. Це місце пам’яті, де мандрівники можуть отримати багато нової інформації про те, що сталося 1986 року», — зазначив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

«За 35 років проведена колосальна робота зі збереження Чорнобиля та забезпечення його основної, бар’єрної, функції, — говорить радниця міністра захисту довкілля з питань розвитку зони відчуження Лала Тарапакіна. — Її виконали підприємства, які працюють у зоні відчуження, туроператори, громадські об’єднання, ліквідатори, працівники культури, що роками збирали історії та артефакти. Місія Чорнобиля — стати територією відродження, екології, просвітництва і пам’яті. За ініціативою президента Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України разом із ДАЗВ починає ревіталізацію Чорнобиля. Виставка „Чорнобиль. Подорож“ — наш перший публічний крок. Її мета деміфологізувати Чорнобиль, долучити експертів і широку аудиторію до обговорення майбутнього території та, звісно, ще раз вклонитися усім ліквідаторам, які ціною життя та здоров’я рятували Україну та весь світ».

26 квітня відбудеться попереднє відкриття виставки для генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, президента та преси.

Для відвідувачів виставка «Чорнобиль. Подорож» буде відкрита після скасування жорсткого карантину. Вхід безкоштовний з дотриманням усіх заходів безпеки, рекомендованих МОЗ.

У рамках виставки плануються дискусійні програми, презентації та тематичні лекції.

Проєкт створений за ініціативи Офісу Президента Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України разом із ДАЗВ за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики. Концепцію та реалізацію проекту довірили агенції Gres Todorchuk, куратором став Павло Гудімов, архітектором Слава Балбек, науковим керівником Олег Насвіт.

Написать комментарий
💬 Последние комментарии
гость
В 1990ых Дж.Мур обозначил концепцию стратегического планирования бизнес-экосистемы, которая с тех пор широко применяется в сообществе фин. и цифр.технологий. Основное определение взято из статьи Мура "Хищники и жертва: новая экология конкуренции" (англ. Predators and Prey: A New Ecology of Competition).
ЛУНА-2
Её добывали мы кровью. Ковали Победу в боях. Теперь же пытается кто-то Сыграть на солдатских костях. Мы все воевали за Родину. Мы были одной семьёй. Не вытравить чувство гордости За нашу Победу в войне Теперь же её пытаются На Украине отнять. Бандеровской власти выгодно историю переписать. С Днем Нашей ПОБЕДЫ,ребята! Когда- нибудь мы победим И Украину навечно от нечисти освободим.
Шахтёры в куев дошли или нет
Как там украинские шахтёры, до куева дошли? Или им долги по зарплате погасили? Обещались к 10-му мая прибыть, а не слуху ни духу...
е
Ха, ты про ущербную экономику Украины поведать не хочешь? А про Кравчука, Кучму, Юща? Не? А чего? Не плачено?)))
Луна-2
Его не в концлагерь надо Его надо в Хатынь и польский лагерь смерти -Освенцим , чтобы прочувствовал все это а потом уже зиговал нацикам и их прихвостням.
гость
Хлопцям с альтернативки для расширения исторического кругозора. Пушкин А. С. Очерк истории Украины // Полное собрание сочинений: В 10 т. — Л.: Наука. Т. 8. Автобиографическая и историческая проза. История Пугачева. Записки Моро де Бразе. — 1978. — С. 98—101. ОЧЕРК ИСТОРИИ УКРАИНЫ Sous le nom d'Ukraïne ou de Petite Russie l'on entend une grande étendue de terrain réunie au colosse da la Russie et que comprend les gouvernements de Tchernigov, Kiov, Harkov, Poltava et Kamenetz-Podolsk. Le climat y est doux, la terre féconde, elle est boisée vers l'occident, au midi s'étendent plaines immenses traversées par les larges rivières et où le voyageur ne rencontre ni bois ni collines. Les Slaves ont de tout temps habité cette vaste contrée. Les villes de Kiov, Tchernigov et Lubetch sont aussi anciennes que Novgorod-Veliki, ville libre et commerçante, dont la fondation remonte aux premiers siècles de notre ère. Les Polianes habitaient les bords du Dnièpre, les Severiens et les Soulitches les bords de la Desna, de la Seme et du Soula, les Radimitchs sur les rivages de la Soge, les Dregovitches entre la Dvina occidentale et le Pripete, les Drevliens en Volynie; les Bouges et les Doulèbes sur le Boug, les Loutichs et les Tiverces à l'embouchure du Dniestre et du Danube. Vers le milieu du 9 siècle Novgorod fut conquise par les Normands, connus sous les noms de Varègues-Rousses. Ces hardis aventuriers portèrent plus loin leur invasion, subjuguèrent tour à tour les peuplades qui habitaient les bords du Dnièpre, du Boug, de la Desna. Les différentes peuplades Slaves qui adoptèrent le nom de Russes grossirent l'armée de leurs vainqueurs. Ils s'emparèrent de Kiov; Oleg y établit le siège de sa domination. Les Varègues-Rousses se rendirent terribles au Bas-Empire et plus d'une fois leur flotte barbare vint menacer la riche et faible Byzaace. Ne pouvant les repousser par la force des armes elle se flatta de les attacher au joug de la religion — l'évangile fut prêché aux sauvages adorateurs de Peroune et Vladimir subit le baptême. Ses sujets adoptèrent avec une stupide indifférence la religion que préférait leur Chef. Les Russes devenues formidables aux peuples les plus éloignés étaient toujours en butte aux invasions de leurs voisins les Bolgars, les Petchenegues et les Polovtsi. Vladimir partagea entre ses fils les conquêtes de ses ancêtres. Ces princes dans leurs apanages étaient des délégués du souverain, chargés de contenir les émeutes et de repousser l'ennemi. Ce n'était pas là comme on voit le gouvernement féodal, système basé sur indépendance des individus et le droit égal au butin. Mais bientôt les rivalités, les divisions éclatèrent et pendant plus de deux cents ans durèrent sans interruption. La résidence du souverain fut transférée dans la ville de Vladimir. Tchernigov et Kiov perdirent peu à peu leur importance. Cependant d'autres villes s'élevèrent au midi de la Russie: Korsoune et Boguslave sur la Rossi: (gouvernement de Kiov), Starodub sur le Babentza (gouvernement de Tchernigov), Strezk et Bostrezk (gouvernement de Tchernigov), Tripol (près de Kiov), Loubny et Chorol (gouvernement de Poltava), Prilouk (gouvernement de Poltava), Novgorod-Seversky (gouvernement de Tchernigov). Toutes ces villes existaient déjà vers la fin du XIII siècle. Tandis que les petits fils de Vladimir le Grand se disputaient entre eux son héritage, et que les peuplades guerrières qui habitaient à l'Est de mer Noire venaient servir d'auxiliaires aux uns et partager les dépouilles des autres — un fléau inattendu vint frapper les princes et les peuples de la Russie. Les Tartares se présentèrent aux frontières de la Russie. Ils étaient précédés de ces mêmes Polovtsi qui chassés de leurs patûrages se refugiaient en foule auprès des princes qu'ils avaient tour à tour servis et dépouillés. Les princes s'assemblèrent à Kiov, la guerre y fut résolue, la multitude accourut de toute part et se rangea sous leurs drapeaux. Georges, grand prince de Vladimir, fut le seul qui ne voulut pas prendre sa part des dangers de cette expédition. L'affaiblissement des apanages était les fruits qu'il en attendait. L'armée des princes réunie aux Polovtsi s'avança contre un ennemi inconnu et déjà redoutable. Des envoyés Tartares parurent sur les bords du Dnièpre au moment où l'armée russe en effectuait le passage. Ils proposèrent aux princes l'alliance contre les Polovtsi; mais ceux-ci usèrent de leur influence et les envoyés furent égorgés. L'armée avançait toujours; cependant les dissentions ne tardèrent pas à s'y élever. Les deux Mstislav, le prince de Kiov et celui de Galitz en vinrent à une rupture ouverte. Arrivé sur les bords de Kalka (rivière du gouvernement de Iekaterinoslav) Mstislav de Galitz le passa avec ses troupes, tandis que le reste de l'armée sous la conduite du prince de Kiov se retrancha sur le bord opposé. Le lendemain (31 mai 1224) l'ennemi parut — et la bataille s'engagea entre l'armée tartare et le corps avancé composé des troupes du prince de Galitz et des Polovtsi. Ceux-ci plièrent d'abord et portèrent le désorde dans les rangs des Russes. Ceux-ci combattaient encore, animés par l'exemple du brave Daniel de Volynie, mais l'orgueil insensé des princes fut cause de leur perte: Mstislav de Kiov n'envoya pas de secours au prince de Galitz et celui ne voulut pas en demander. Bientôt tout fut en déroute, les Polovtsi en fuyant tuaient les Russes pour les dépouiller à la hâte. Les Russes repassèrent le Kalka poursuivis par les Tartares et dépassèrent le camp du prince de Kiov qui, spectateur immobile de leur défaite, comptait encore sur ses propres forces pour repousser les vainqueurs qui bientôt l'entourèrent. Les Tartares entamèrent une négociation à la faveur de laquelle ils s'emparèrent du camp. Le carnage fut horrible. Mstislav et quelques autres princes subirent un sort affreux. Les Tartares, après les avoir liés et couchés par terre, les couvrirent d'une planche et s'assirent dessus en écrasant tout vifs. Ainsi périt une armée naguère si formidable. Les Russes furent poursuivis jusqu'à Tchernigov et Novgorod-Seversky. Tout fut livré aux fer et aux flammes. Tout à coup les vainqueurs s'arrêtèrent et leurs hordes se retirèrent vers l'Est où ils rejoignirent la grande armée de Tchingis-han campée alors en Bukharie." - конец цитаты. прим. Написано Пушкиным в 1831 году. Интерес поэта и переводчика к истории Украины может быть отнесен еще к 1829 г., когда 28 апреля М. П. Погодин писал С. П. Шевыреву: «Пушкин собирается писать историю Малороссии». В это время печаталась поэма «Полтава», и Пушкин, располагая тогда списком рукописи «История руссов», найденной в 1824-1825 гг., долгое время считавшейся трудом Георгия Кониского и, вероятно, по цензурным условиям не печатавшейся, предполагал подготовить ее к печати и издать; однако работа над подготовкой к изданию этого текста задержалась, а затем и вовсе приостановилась. Следом подготовительной работы над этим памятником остался написанный Пушкиным очерк истории Украины, а также следующий план: Что ныне называется Малороссией? Что составляло прежде Малороссию? Когда отторгнулась она от России? Долго ли находилась под владычеством татар? От Гедимина до Сагайдачного. От Сагайдачного до Хмельницкого. От Хмельницкого до Мазепы. От Мазепы до Разумовкого. Этот очерк и план представляют собою пересказ отдельных мест I-III томов «Истории государства Российского» Карамзина и первых глав «Истории Малой России» Д. Н. Бантыша-Каменского. В частности, из труда Д. Н. Бантыша-Каменского целиком выписаны абзацы от слов: «Les Polianes habitaient: до...» «Danube» и изложение событий о разорении половцами Киева и Чернигова. Из «Истории руссов» Пушкин воспользовался периодизацией событий для наброска плана, целиком следуя изложению рукописи «Истории руссов», а не изложению Карамзина и Бантыша-Каменского. Из «Истории руссов», например, взят период «От Сагайдачного до Хмельницкого», которого нет у названных историков.
Луна-2
У войны не женское лицо. у войны звериный оскал смерти. Пуля что свистит над головой. Метит дура,прямо в наше сердце. НА войне жестокость и печаль Частенько идут рука об руку. У войны глаза холодные, как сталь Выворачивают изнутри всю душу. Над войной нужна одна Победа Для того , чтобы нам в мире жить. На войне отчаянно ,до боли , Хочестя нам верить и любить Всех с праздником Победы!!Луна-2