Немає другого Дніпра: що загрожує головній річці України
Общество24tv.ua07 июля 2021

Немає другого Дніпра: що загрожує головній річці України

За даними Інституту світових ресурсів (WRI), Україні у найближчі роки загрожує посуха. І вона ризикує стати постійним явищем в нашій державі, якщо не будуть вжиті необхідні заходи.

Реве ревучий

З давніх часів Дніпро, або Борисфен, або як його називали наші пращури – Славутич – відігравав надважливу роль у житті українців. На берегах Дніпра зародилася та сформувалася середньовічна Київська княжа держава, що контролювала великі водні торгові шляхи та на багато століть стала регіональним лідером у Східній Європі.

Дніпро був і є одним з символів України, велична річка займала чільне місце в поезії Тараса Шевченка. Саме бистрі води Дніпра мали понести у Чорне море "кров ворожу" у "Заповіті", а в "І мертвим, і живим" Кобзар слушно наголошував на тому, що іншого Дніпра немає.

І хоча Шевченко у свої слова вкладав інший зміст, в 21 столітті строки Кобзаря можна прочитати по-новому, адже нині Дніпро – є зоною екологічного лиха, що несе Україні величезні проблеми.

20 століття стало часом випробувань для Дніпра. У цей період на українських землях форсовано відбувались урбанізація й індустріалізація, які докорінно змінила не лише життя людей, але й навколишнє середовище. Головна водна артерія України в цих планах відігравала ключову роль. Дніпро був не лише джерелом питної води для міст, що почали активно зростати, але й для промисловості й сільського господарства.

Сумне пророцтво:

Завдяки дніпровській воді вдалося побороти посуху в степовій частині континентальної України та Криму та перетворити їх потужні сільськогосподарські райони. Також Дніпро лишався важливою транспортною артерією.

Нині Дніпро забезпечує питною водою 30 мільйонів людей користуються водою Дніпра 50 великих міст і промислових центрів. Басейн Дніпро – це 80% запасів прісної води в державі.

Як у Дніпра веселочка воду позичає

На жаль, експлуатація Дніпра здійснювалась екстенсивним шляхом, точніше – по-варварськи. За часів СРСР ніхто не думав про екологію та довкілля. Наслідком такої бездумної політики стала поява штучних морів – водосховищ. Вони стерли з лиця землі десятки населених пунктів й історичних пам'яток, а також нанесли непоправної шкоди екосистемі Дніпра. Водосховища знищили тисячі гектарів орних земель, а їх недолуге використання перекрило весь потенційний зиск.

Наразі штучні моря є зоною постійного екологічного лиха, а Київське море не лише розквітає синьо-зеленим цвітом щоліта, але також є великою загрозою для столиці України, адже Київ від стихії захищають лише застарілі дамби.

Дніпро – є джерелом питної води для мільйонів українців, але також у річку скидаються відходи – побутові та промислові. Тривалий час цей процес був неконтрольованим і лише після Чорнобильської катастрофи люди забили на сполох. Тоді замість Шевченкових більш актуальними стали слова з пісні популярного наприкінці 80-х років Андрія Миколайчука: "А річка страшною як відьма була – відходи заводу у море несла".

Зараз у Дніпрі масово гине риба, головна річка України швидко засолюється, висихає і міліє. Вона вже не "реве", тільки "стогне".

Широкий Дніпр не гомонить

За часів Незалежності проблеми Дніпра нікуди не поділись. Як свідчить статистика, нині зафіксовано 161 різних забруднювачів річки. Через перевищення у Дніпрі концентрації синтетичних речовин, хімікатів (в першу чергу – фосфатів), важких металів, ртуті та цинку якість води постійно погіршується, а ризик масштабної екологічної катастрофи росте у прогресії.

Відповідальні за забруднення Дніпра добре відомі – це держава Україна, яка є власником підприємств та розпорядником інфраструктури, а також приватні власники заводів-забруднювачів. Більшість з них – ті самі олігархи, яки незабаром мають отримати свій персональний закон, а разом з ним, сподіваємось, і відповідальність за грабіжницьку експлуатацію водних ресурсів держави.

Шість дніпровських водосховищ з чисельними греблями не дають річці вільно дихати, замулення та обміління перетворюють могутній Дніпро на озерну систему, а далі у перспективі – на болота. Тут варто згадати й про популярний дніпровський бізнес – нелегальні піщані кар’єри – варварська розробка берегів вбиває річку. Так само як і незаконна забудова берегів, вирубка прибережних лісів тощо.

Хто купує пісок у нелегалів:

Занедбане судноплавство на Дніпрі - ще одна болюча тема: поодинокі "кавунові баржі Гройсмана" нині залишаються нагадуванням славне минуле та втрачені логістичні можливості. При цьому, річковий транспорт, за належної організації справи, мав би не лише розв'язати питання заторів, але й покращити екологію.

Плани на майбутнє:

На думку експертів, в 21 столітті головним ресурсом людства буде не нафта чи природний газ, а саме питна вода. Лише вона здатна забезпечити життя людству, чисельність якого стрімко зростає. І тут для України є погані новини. Наша держава ще з часів Римської імперії вважалася світовою житницею, але нині цей статус може втратити.

У пригоді в цьому мав би стати досвід цивілізованого світу. Там також пройшли через екстенсивний етап використання водних ресурсів, але схаменулися й нині захист водойм є основою "зеленої політики".

Чому в Дніпрі небезпечно купатись:

Світовий досвід

Класичним прикладом є Швейцарія. Нині річки та озера цієї країни є взірцем чистоти, але так було не завжди. У 60-і роки минулого століття у швейцарських водоймах було заборонено купатися, а не місцевих курортах час від часу ставалися сплески епідемій, викликаних низькою якістю води. У 1963 році на елітному курорті Церматт спалахнула епідемія тифу. Ця подія стала останньою краплею – швейцарці задовго до "держави у смартфоні" вирішили використати так звану "пряму демократію" та запустили ініціативу "Про захист водних ресурсів від забруднення".

Завдяки цьому у 1971 році було заборонено зливання у водойми неочищені стоки. При чому це стосувалося не лише промисловців, але й приватні господарства. Як наслідок, в Швейцарії нині майже 100% господарств під'єднані до очищувальних систем (у 1965 році їх було лише 14%), в країні працюють 800 водоочисних підприємств, а загальна довжина каналізаційної системи перевищує довжину трьох екваторів.

Це коштувало країні сумарно понад 50 мільярдів франків (нині швейцарці сплачують спеціальний комунальний податок залежно від кантону від 20 до 70 франків на місяць, в перерахунку на гривні це 600 – 2000). Ці витрати вищі, ніж в Україні зазвичай сплачують за водовідведення, але їх варто розглядати як інвестицію в світле майбутнє власних дітей та країни.

На екологічне оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води протягом 4 років держава спрямувала лише 4,2 мільйона гривень.

Нині вода з-під кранів у Швейцарії еквівалентна мінеральній і її можна пити не лише без ризику для здоров'я, а навіть з користю. Цікаво, чи хтось п'є воду з-під кранів в Україні?

На цьому швейцарці не зупинилися й заходилися боротися зі сміттям взагалі. Завдяки державній політиці та свідомості громадян Швейцарія нині є однією з найчистіших країн світу. Україні ж сумом залишається вивчати чужий досвід і сподіватися, що колись влада та мешканці країни об'єднаються заради спільної мети – порятунку Дніпра.

Написать комментарий