Що робити, коли не хочеться нічого робити: Психолог про "посткарантинний синдром"
Обществоkyiv.depo.ua09 июня 2020

Що робити, коли не хочеться нічого робити: Психолог про "посткарантинний синдром"

Про те, що таке "посткарантинний синдром" і як сприймати нову реальність, яка настала після карантину, розповідає психолог, практик транзакційного аналізу Наталія Зінковська

Карантин став неабияким випробуванням для українців, але не меншим випробуванням став і вихід з нього. Наш лексикон поповнився влучним словосполученням "посткарантинний синдром", коли в людяні місця не дуже й тягне, сон порушився, емоції виходять з-під контролю. А ще є низький рівень енергії, тривожні відчуття. Прогулюючись без маски містом, хтось може почати сіпатись при вигляді правоохоронців, очікуючи штрафу, дехто досі щодня стерилізує ручки дверей в квартирі, а хтось так і не ходить у гості. Прояви "посткарантинного синдрому" у всіх різні. Психолог Наталія Зінковська дає читачам Depo.ua практичні поради, як не загубити себе у ситуації глобальних змін та вчитись жити "в моменті тут і зараз".

Що таке "посткарантинний синдром" і як він проявляється?

– В контексті посткарантинного синдрому розуміють прояви людини як реакцію на стресову ситуацію карантину після його завершення. Це про те, як ми реагуємо на перебування у вимушеній ізоляції і на ті глобальні зміни, що відбуваються зараз. Люди по-різному можуть реагувати на одні й ті ж самі обставини, оскільки особливості функціонування психіки у кожного індивідуальні. В посткарантинний період може порушуватись сон. Людині може бути важко заснути через тривожні думки, сон переривається, немає відчуття відпочинку після пробудження. Підвищену тривожність також відносять до посткарантинного синдрому. Ця емоція може стати фоновою.

Серед інших емоційних проявів може бути роздратованість. У випадку, коли своє невдоволення масштабними речами неможливо висловити, людина може проявляти злість там, де доступно. Наприклад, це суперечки із близькими через побутові дрібниці. Варто розуміти, що є можливість усвідомлювати свої емоції і обирати, як з них реагувати. В посткарантинний період можуть існувати складнощі з концентрацією уваги: нібито фокус уваги завжди зміщається від того, що вам потрібно, на інші речі. Проявлятись можуть і депресивні риси. Наприклад, апатія, коли не хочеться нічого робити, а на те, щоб щось почати,  не вистачає енергії. Складність контролювати власні емоції та розгубленість також можна віднести до посткарантинного синдрому.

Інтроверти та екстраверти переносять цей синдром порізному?

– Інтроверти переносять ізоляцію краще. Їм комфортно перебувати в усамітненні, вони збагачуються енергією, коли залишаються наодинці. При малій кількості стимулів зовнішнього світу їм добре. Екстраверти, звичайно, яскравіше відчувають емоційну спрагу за відчуттями, живим спілкуванням, перебуванням в компанії. Але варто розуміти, що світ змінився і вже не буде таким, як раніше. Певні карантинні обмеження будуть супроводжувати нас і надалі. Тому важливо шукати нові способи для того, щоб спілкуватись і отримувати енергію від взаємодії з іншими людьми. Варто прийняти той факт, що у ситуації глобальних економічних змін, яку ми зараз проживаємо, відчувати тривогу – це нормально. Зіштовхуючись зі своєю емоцією страху чи тривоги важливо розуміти, що ця емоція для чогось потрібна. Вона виконує якусь функцію.

Відслідковуючи свої емоції, можна розуміти, як розвиватись далі?

– Так, звичайно. Емоції нам і потрібні для того, щоб обрати найкращий спосіб реагування на реальність. Відчуття занепокоєння за майбутнє є сигналом, який говорить, що до цього майбутнього потрібно підготуватися. Цей сигнал дає можливість усвідомити, що ситуація і обставини змінюються, треба думати над тим, як забезпечити власний комфорт. Перше, що потрібно робити – це не відштовхуватися від власних емоцій. Варто розуміти, що емоції – це природно. Це нормально давати відчувати в собі емоції і не обов’язково з них діяти. Іноді стає легше лише від того, що помічаєш власну емоцію і даєш право їй бути. Людина може і відчувати, і думати одночасно. Можна діяти, враховуючи власні думки і емоції. Так легше адаптуватись до реальності, в якій ми зараз перебуваємо.

Якщо у людини яскраво виражений посткарантинний синдром, як їй можна допомогти?

– Найоптимальніше – це звертатися за допомогою, за психологічною підтримкою. Це прояв сили, а не слабкості. Якщо ви відчуваєте, що посткарантинні прояви на вас сильно впливають, то звертатись за допомогою до приватних психологів або соціальних служб – це цілком нормально.

Як підтримувати себе в ситуації невідомості? Спалахи коронавірусу досі продовжуються, і люди не наважуються робити якісь далекоглядні життєві плани.

– Перше, що потрібно робити – це лишатись в контакті із власним тілом. В нагоді може стати фізична активність, практики mindfulness, або їх ще називають практики усвідомленого життя, коли ви вчитесь жити "в моменті тут і зараз". Якомога частіше звертайте увагу на своє тіло, його реакції, дихання, свої відчуття. Тим самим ви залишаєтеся в реальності, а не забігаєте думками в майбутнє або в минуле. Друге – спробуйте структурувати власний час свідомо. Навіть коли темп життя починає пришвидшуватися, можна залишити собі звичку проводити час в усамітненні. Завдяки такому контакту із собою можна більш свідомо ставитися до свого життя і благополуччя.

Можна слідкувати за подіями, що відбуваються в країні, проте не перезавантажуватись цією інформацією. Відводьте собі певний час вдень, аби почитати новини, але не "зависайте"в цьому читанні. В ситуації глобальних змін варто фокусуватись також на тих речах, на які ви можете впливати.  Це дає відчуття стабільності, відчуття того, що є речі, які можна контролювати. Це можуть бути навіть побутові справи. Якщо давно хотіли змінити щось у побуті вдома, зробіть це. Є дія, є її результат, і можна відчути, як це – впливати на реальність, яка тебе оточує.

Заняття творчістю допомагає відчути спокій та безпеку. Варіантом може стати малювання або робота з глиною, або якісь інші творчі речі, які приносять задоволення. Можливо, є те, що вам подобалось робити в дитинстві, проте, маючи швидкий темп життя, це стало не актуальним. Сповільнення темпу може допомогти вести більш свідоме та психологічно здорове життя.

Написать комментарий
💬 Последние комментарии
Игбун Хохлов
У хохлоту неуемное желание под кого-нибудь лечь. Но всегда ложатся под лузеров. Под поляков легли - Польша развалилась, под шведов легли - Швеция развалилась, под автро-венгров легли - нет Австро-Венгрии, немцам жопы лизали - немцы полвека свои территории потом собирали. Я так понимаю, на очереди пиндостан.))))) Хохлопотамия - это тайное оружие Путина: где не всунется - все рушится.
-------
ворог україни
---------
акробатика воздушная дала холошую нагрузку на соединительную ткань-тело прошилось идеальными связками и сухожилиями,прошла нагрузка и на вестибулярный аппарат,скакалка кроме кардиодыхательной тренировки затронуло сухожилный аппарат и внутрених органов после чего им создались условия хорошей работы плюс вибромассаж организма.В возврасте слабнет соединительная ткань и человек рассыпается он не может дать нагрузку для тренировки организма так как мышцы отключаются при нагрузках угрожающие слабо -не -стабильным суставам. стойка на голове это кровоснабжение мозга ,где вырабатываются новые нервные клетки.Йога это само собой при правильном выполнении очень полезно и для тела и для психики.....
Гость
..... А СЕРУН ПЕТРО ТОЖЕ БУДЕТ ГОРЕТЬ В АДУ......
-------
Сделали искуственно новый коронавирус -один вариант,второй вариант-он сам перепригнул в человека НО есть и третий вариант-создали генетически модификованое существо ,обьеденив генетику человека и другого существа -хозяина нового короновируса после чего для ковид 19 открылись двери в человеческой мир.Никуда ни мы ни вирус друг от друга не денемся.Его просто научились идентифицировать -после чего начали устраивать карантины. Он был среди нас ищё до его идентификациии .ОРВИ и вирусные пневмонии неясного генеза это все было -сейчас это назвали ковид 19.
Гость
В аду поддержат его.
Елена
Не понимаешь ты Хохлов,не понимаешь,а я понимаю.