В гніві і в радості. Навіщо нам потрібні погані емоції

05.02.2019 10:25 style.nv.ua
Керувати чужими емоціями цілком можливо, але спочатку потрібно усвідомити власні переживання

Що таке емоційна компетентність? У більшості керівників здивування викликає одне лише поєднання цих двох слів.

Проведемо міні-тест. Дайте відповідь «так» чи «ні» на наступні твердження:

- Емоції заважають роботі
- Емоції заважають думати і приймати рішення
- Емоціями дуже складно управляти
- Сильна людина – це та, що вміє приховувати емоції
- В бізнесі немає місця емоціям
- Лідер зобов’язаний завжди тримати себе в руках
- Ефективний керівник – це той, що не проявляє емоції на роботі



Якщо хоч на одне із тверджень ви відповіли «так», я дуже раджу прочитати цей текст.

Нейрофізіолог Антоніо Домасіо спостерігав за людьми з пошкодженням емоційних відділів головного мозку. Один з його пацієнтів, Еліот, отримавши травму емоційного відділу мозку, зберіг здатність логічно мислити (рівень тестів IQ не змінився), але втратив здатність приймати будь-які, навіть несуттєві рішення. Тому що кінцевий імпульс на користь того чи іншого вибору відбувався у тих відділах його мозку, які відповідають за емоції.

А в 2002 році психолог Даніел Канеман отримав Нобелівську премію з економіки за те, що довів, що на прийняття економічних рішень впливають нераціональні фактори, в тому числі – емоції.



За даними останніх нейрофізіологічних досліджень, без емоцій рішення приймати неможливо.

Ми відчуваємо – значить ми існуємо. 100% рішень ми приймаємо емоційно, і це означає, що емоційна “неграмотність” не менш небезпечна, ніж будь-яка інша. І одного інтелекту недостатньо для того, щоб досягнути успіху.

Говард Гарднер, американський психолог, спеціаліст в галузі нейропсихології, довів, що люди наділені низкою відносно автономних інтелектів, які не конкурують між собою по важливості. Разом з тим, один з них може бути домінуючим, а інші «сплячими». Гарднер виокремив дев’ять відносно автономних інтелектуальних здібностей, це:
- лінгвістичний інтелект
- логіко-математичний інтелект
- музичний інтелект
- тілесно-кінестетичний інтелект
- просторовий інтелект
- міжособистісний інтелект
- внутрішньоособистісний інтелект
- натуралістичний інтелект
- екзистенційний інтелект



Емоційний інтелект – це здатність людини оперувати емоційною інформацією, тобто тією, що ми отримуємо і передаємо за допомогою емоцій.

Емоційній інтелект – це чуйність, тактовність, уміння почути співрозмовника, розпізнати його емоції, змінити власну поведінку з тим, щоб змінити емоцію співрозмовника.

Емоційний інтелект – це саме інтелект, оскільки:
• емоції несуть в собі інформацію
• виникнення і зміна емоцій мають логічні закономірності
• емоції впливають на наше мислення і приймають участь в прийнятті рішень

Емоційний менеджмент – це стиль управління, який враховує емоції в роботі організації; комплексний і складний процес, який потребує значних глибинних змін в культурі компанії. Але як і будь-які інші зміни, розвиток і використання в компанії емоційного інтелекту починається з себе. Успішній компанії і успішному керівнику необхідно навчитись використовувати емоції для досягнення результатів. Не менш важливо – вчити цьому свою команду.

Отже емоційна компетентність складається з 4 навичок:
1. Вміння усвідомлювати власні емоції
2. Вміння усвідомлювати емоції інших людей
3. Вміння управляти своїми емоціями
4. Вміння управляти емоціями інших людей

Takeaways

1. Інтелект важливий для прорахунку наслідків будь-яких рішень, але саме емоційний інтелект дозволяє робити більш розумний вибір.
2. Емоційний інтелект, емоційність і прояв емоцій – це різні поняття.
3. Емоційний інтелект допомагає з розумом використовувати свою емоційність
4. Повністю виключити емоції з життя компанії і керування людьми – неможливо
5. Великих результатів компанія може досягти лише через поєднання інтелекту і емоцій.
Без якогось з цих чинників успіх неможливий
6. Починати розвиток емоційної компетентності варто з вміння усвідомлювати власні емоції.

Дозвольте собі «погані» емоції

Нам дуже хочеться навчитись управляти власними емоціями. Але як можна управляти невідомо чим? Це як керувати боїнгом просто тому, що тебе допустили до кабіни пілота де багато кнопочок: небезпечно і в кінці всі помруть.

В чому проблема? В стереотипах.

Добра людина – хороша, зла людина – погана.
Злі люди нікого не люблять.
Рідні люди не можуть дратувати.
Справжні чоловіки нічого не бояться.
Справжня жінка має завжди випромінювати радість і доброту.

Ці стереотипи передбачають заборону на прояв, а значить і на відчуття, емоцій. Але заборона відчувати емоції, навіть погані, і усвідомлювати це шкодить не тільки психологічному, а і фізичному здоров’ю.

Ми настільки пишаємось тим, що ми «розумні істоти», що намагаємось будь-яким чином нівелювати наші тваринні інстинкти (емоції) на користь розуму. Але одне без іншого не існує.

Емоція – це автоматична реакція організму на будь-яку зміну в середовищі.

Що зробити: усвідомити той факт, що оскільки середовище змінюється щомиті, емоції є завжди. Це нормально.

Інтенсивність емоцій буває різна: від найвищої точки, коли все горить і палає, до найнижчої, коли ми навіть їх не усвідомлюємо. Саме коли інтенсивність емоцій низька, нам здається, що ми їх не відчуваємо.

Що зробити: усвідомити, що жодна емоція не шкодить; шкодити може лише емоція в момент найвищої інтенсивності.

Інколи ми кажемо, що емоцій немає, коли не бачимо їх явного прояву. Кожен з нас в будь-який момент часу відчуває ту або іншу емоцію, або одразу кілька емоцій різного ступеня інтенсивності. Ті, що сильніші, ми здатні відчути.

Без емоцій рішення приймати неможливо




Почати варто з усвідомлення – перевести в усвідомлений формат речі, які знаходились до того в підсвідомості. Найлегший спосіб – почати називати для себе ті емоції, які ви відчуваєте.

Що зробити: відслідковувати – як тіло реагує на емоцію. Вміння відчувати фізичні зміни, які викликають емоції, дасть можливість усвідомлювати емоції. Давайте назви тому, що відчуваєте.

Коли справа доходить до того, щоб дати назву емоціям, які ми відчуваємо, мозок знову підкидає нам найпростіший критерій: щось погане чи щось хороше. Психологи виділяють велику кількість базових емоцій. Але достатньо запам’ятати хоча б чотири емоційних стани: страх, гнів, печаль, радість.

Страх і гнів – первинні емоції, що пов’язані із виживанням. Страх попереджає про можливу небезпеку, тому враховувати інформацію, яку несе в собі страх – більш ніж логічно.
Печаль і радість – емоції, пов’язані із задоволенням чи незадоволенням наших потреб. Сьогодні модно бути щасливим, тому печаль розглядають як проблему.

Втім з точку зору людського організму всі емоції позитивні. Деякі з них допомагають нам діяти більш ефективно в певній ситуації, деякі – заважають, але це питання адекватності емоції контексту (ситуації).

Takeaways

1. Абсолютно кожна людина емоційна. Для людського організму всі емоції позитивні.
2. З точки зору головної потреби людини, виживання, страх і гнів – це первинні позитивні емоції. Без них би ми не вижили.
3. Нашою першою реакцією практично на все нове, що відбувається, є страх. І це нормально.
4. Загрозу нашому соціальному статусу емоційні відділи мозку сприймають так само, як і загрозу виживанню. Тому необхідність виступити перед аудиторією в багатьох людей викликає страх, який можна порівняти зі страхом смерті.
5. З точки зору логіки є емоції, які допомагають нам діяти більш ефективно в конкретній ситуації, а є ті, які заважають.
6. На нашу поведінку впливає не стільки сама емоція, скільки ступінь її інтенсивності: інколи переживати з якогось приводу навіть корисно, а от впадати в паніку – шкодить.
7. Емоціі «заразні».

Керувати чужими емоціями не значить маніпулювати

Впливати на іншу людину можна тільки впливаючи на її емоції. Підбадьорювати засмученого знайомого фразою «Перестань, це дрібниця» – марно, бо це викликає лише роздратування і недовіру.

Взаємодія двох людей завжди відбувається на двох рівнях – логічному і емоційному. Не розуміти один з них – означає втратити половину інформації, яку доносить інша людина.

В рамках дослідження фінансової ефективності директорів і СЕО група дослідників намагалась дати відповідь на питання, чи варто вчитись керувати емоціями інших залежно від їх компетенцій емоційного інтелекту. Членів ради директорів однієї транснаціональної консалтингової компанії оцінили по 20 компетенціях, 17 з яких – компетенції емоційного інтелекту. Ті з директорів, хто отримав результати вище середнього по дев’яти і більше компетенціям, принесли компанії за рік на 139% або на $1,2 млн більше доходу ніж інші.

Отже, управляти емоціями інших – дуже важливо. В чому ж складність?

В тому, що ми рідко опиняємось в ситуації, коли ми – абсолютно спокійні, а співрозмовник – навпаки. Як правило, емоції відчувають всі учасники комунікації. І перше, що ми думаємо – чому я перший маю заспокоїтись? Відповідь на це питання залежить від мети вашої комунікації. Але щоб усвідомити це, потрібно саме заспокоїтись і включити логіку. Спершу ми маємо визначити власні емоції.

А от щоб зрозуміти емоції іншої людини, є три шляхи:
1. Емпатія
2. Спостереження за невербальною поведінкою
3. Вербальні способи

Емпатія – це уявляти, що відчуває інша людина. Це відбувається завдяки дзеркальним нейронам.

Невербальна поведінка – це брати до уваги мову жестів загалом, не оцінювати окремо жести, окремо міміку і окремо позу людини. Тут варто спостерігати не стільки за тим, що людина каже, як за тим, як вона вимовляє слова.

Вербальні способи – це стежити за тим, які слова використовує співрозмовник в різних емоційних станах. Усвідомивши такі зміни, можна надалі оцінювати емоційний стан в залежності від вербальної комунікації.

Алгоритм управління емоціями іншої людини:

1. Усвідомити і зрозуміти власну емоцію
2. Усвідомити і зрозуміти емоцію партнера
3. Визначити ціль, враховуючи власні інтереси і інтереси партнера
4. Продумати, який емоційний стан обох з вас допоможе взаємодіяти більш ефективно
5. Налаштуватись самому на необхідний емоційний стан
6. Допомогти партнерові налаштуватись на необхідний емоційний стан.

Takeaways

1. Пам’ятайте, що люди реагують не на наш намір, а на емоції, які у них виникають в результаті наших дій.
2. Плануючи власну поведінку, важливо усвідомлювати наслідки комунікації на логічному рівні (Що він подумає про те, що я скажу?) і на емоційному рівні (Як він себе почуватиме, коли почує те, що я скажу?).
3. Ефективною вважається взаємодія, де ви отримуєте бажану поведінку на вербальному рівні (дійшли згоди) і на емоційному рівні (відчуваємо задоволення від досягнутої згоди).
4. Емпатію можна і навіть треба розвивати. В обидва боки. Людям с зависоким рівнем емпатії – понижувати, щоб не приймати рішення через співчуття чи жаль. Людям з низьким рівнем – підвищувати, щоб створювати в комунікації атмосферу довіри.
5. Не варто запитувати у співрозмовника про те, що він відчуває. Ще небезпечніше давати власну оцінку емоціям, які на вашу думку відчуває співрозмовник. Це – табу.
6. Емоційний вплив може мати сильний і тривалий ефект на взаємодію в подальшому. Тому починати тренувати навички контролю і управління емоційним станом інших людей варто з відповіді на питання: що виграє моя організація, команда, сім’я від того, що я навчусь керувати емоціями інших?

Комментарии

Добавить комментарий