«Солідарність» Порошенка: політики ближнього кола та електоральне дно
Политикаpoliteka.net27 июля 2017

«Солідарність» Порошенка: політики ближнього кола та електоральне дно

Вирішуючи питання з достроковими виборами, Петро Порошенко зіткнувся ще з однією проблемою. У президента немає надійної команди, яка здатна витягнути виборчу гонку. Якщо саме ставлення президента до дострокових виборів – проводити або не проводити – це питання стратегії і просто виживання, то питання кадрів – це тактика і методологія. Але і до неї команда президента на цьому етапі не готова.

У колі першому

Особливість Петра Порошенка – він оточує себе людьми, з якими йому особисто комфортно працювати. Відповідно, професіоналізм виконавців із таким підходом відходить на другий план. Звідси й ефективність президентської вертикалі, яка починає хитатися відразу ж на виході з кабінету президента. Інша особливість Порошенка – він не терпить критики. Взагалі. Особливо особистої. Крики та істерики президента – типова картина у вузькому колі наближених і підлеглих. До речі, це одна з основних причин, чому Борис Ложкін не витримав надмірної присутності в своєму житті Петра Олексійовича. Хоча ефективність Ложкіна на посаді глави адміністрації президента була цілком високою. Принаймні, якщо порівнювати з роботою його безликого наступника Ігоря Райніна. І третя особливість Порошенка – призначення людей на відповідальні посади за принципом особистої відданості. Василь Грицак у СБУ, Степан Полторак у ЗСУ, Юрій Луценко в Генпрокуратурі, Володимир Гройсман (до його тихого бунту) в Кабміні – всі ці люди служать особисто Петру Олексійовичу, саме тому домоглися такого приголомшливого кар’єрного зростання. Тільки ефективність усіх цих структур, м’яко кажучи, середня. У президента є коло найближчих друзів/соратників, які й визначають сьогодні загальні напрями політики Порошенка. Найбільш наближені до президента – Ігор Кононенко та Юрій Луценко. Кононенко – це і старий друг, і бізнес-партнер, і основний закулісний вирішувач інтересів Порошенка. Але Кононенко – передовсім бізнесмен. І ефективний він саме в питаннях матеріально-ресурсного характеру. Через таку специфіку Кононенко абсолютно не відчуває настроїв у суспільстві та не усвідомлює, наскільки демонізоване його ім’я, яке в зв’язці тягне на електоральне дно й Порошенка. Луценко – це вже зовсім інший жанр. Це політик яскравого розмовного штибу. І якщо Луценко систематично не опинявся б не на своїх місцях: глава МВС, генпрокурор, – де він стабільно показує нульовий результат, то у нього були б усі можливості вирости в політика першої величини. Втім, Луценко демонструє тотальну лояльність Порошенку, за що останній і просуває його постійно коридорами влади (глава фракції БПП, генпрокурор).Цілком можливо, наступна зупинка Луценка буде в кріслі глави уряду. Але є один момент, який періодично турбує Петра Олексійовича. Луценко «намалювався» в його команді спонтанно на початку 2014 року, часом цей персонаж не перевірений. А ось бекграунд у нього не найдостойніший – пішов негарно від Пустовойтенка, пішов негарно від Мороза, пішов негарно від Тимошенко… І можна не сумніватися, що щойно Петро Олексійович почне тонути, Юрій Віталійович перестрибне на новий більш стійкий човен. На трохи більшій відстані від Порошенка ще три фігури – Олександр Грановський, Олег Гладковський (він же Свинарчук) і юний Сергій Березенко. Грановський – це старий бізнес-приятель Кононенка, вони працюють у зв’язці. Вирішують, дивляться, рахують… але державного управління в усьому цьому немає. Гладковський – довірена особа Порошенка ще з початку 90-х рр., коли він разом із батьком майбутнього президента очолював сімейний концерн «Укрпромінвест». Зараз Гладковський доглядає за Олександром Турчиновим у РНБО і так само вирішує бізнес-питання свого патрона.

Олександр Грановський, Ігор Кононенко, Олег Березенко. Фото Apostrophe.ua

Сергій Березенко – це вже новий паросток, вихований у команді юних вундеркіндів Леоніда Черновецького. Що цікаво, Березенко познайомився і зблизився з Порошенком на парламентських виборах 2012 року. Сергій проводив кампанію свого дядька Анатолія Матвієнка в 17 окрузі Вінницької області, де основними суперниками були латифундист Микола Кучер і людина Порошенка Григорій Заболотний. У розпал кампанії було досягнуто домовленості, що Матвієнко знімається на користь Заболотного, а в результаті людина Порошенка пройшла до парламенту. Ту послугу Петро Олексійович запам’ятав – підтягнув молодого Сергія вже на президентські вибори 2014 року (відповідав за «поле») і, за задовільними підсумками, дав старт приголомшливій кар’єрі Березенка.

Тепер Березенко підтягує нагору свою банду з Київради, яка зараз досить помітна у верхівці «Солідарності» – Максим Саврасов, Володимир Прокопів, Олексій Окопний та ін. Тільки от у цього молодняка є істотна проблема. Вони вміють вирішувати технологічні завдання на виборах, але зовсім не вміють генерувати смислову начинку. До речі, за смисли в оточенні президента відповідає політтехнолог Олег Медведєв. А як це працює – видно на персональному рейтингу Порошенка і тому образі, який він давно вже собі заробив у соцмережах.

Команда водолазів

За регіони в Порошенка також відповідають люди із сумнівними здібностями і дуже строкатим бекграундом. Відносний лад у президента хіба що у Вінницькій області, за яку відповідає згаданий нардеп Заболотний. За житомирський і чернігівський регіони розписуються місцеві мери – Сергій Сухомлин (мер Житомира) та Владислав Атрошенко (мер Чернігова). Що ж до Атрошенка, то це той іще гастролер. Побував і в «Нашій Україні», і в Партії регіонів, а довіру Порошенка заслужив у 2015 році, коли все місто працювало на перемогу Березенка в окрузі. Утім, Петро Олексійович не гребує робити ставки на персонажів з яскравими біографіями. За Донецьку область у Порошенка відповідає Артур Герасимов, який тепер іще й представляє інтереси президента у Верховній Раді. У фронтовій області Герасимов активно усуває «фронтовиків» від контрабандних потоків і легалізує ахметівських під партійною вивіскою БПП (не за просто так, зрозуміло). За симпатії Львова у Порошенка відповідають одразу три ключових персонажі – губернатор Олег Синюта, а також Петро Адамек (цей персонально кошмарить Садового) і досить ледачий Андрій Мацола. Їхнє завдання – збити пиху з львівського мера, а також не пустити на електоральне поле «свободівців» і «Батьківщину». Судячи з проміжних рейтингів, із цим напрямком трійця не дуже справляється. Зате заслуга Синюти – вся країна звинувачує в сміттєвому колапсі Садового, проте мало хто може назвати ім’я губернатора Львівської області.

Ту ж «Свободу» тиснути в Тернопільській області зобов’язаний місцевий губернатор Степан Барна. А ось у Сумській області з прирученими ляшківцями БПП ділиться «няшками» – низка заступників губернатора від Радикальної партії, а сам губернатор – колишній «фронтовик» (щоправда, він вчасно перевзувся) Микола Клочко. Що з такою солянкою збере «Солідарність» у регіоні – питання. З-поміж інших порівняно сильних фігур у регіонах можна відзначити харківського схемовика-бізнесмена Сергія Тригубенка, а також голову обласної ради Дніпропетровської області Гліба Пригунова. Але ці регіони досить самобутні, «Солідарності» там розвернутися навіть із потужним адмінресурсом просто так не дадуть. І взагалі провисають у Порошенка південні регіони. За Херсон відповідає неавторитетна Олена Урсуленко, в Запоріжжі дуже слизькі позиції у заступника губернатора Едуарда Гугніна, ну а Одесу віддали на відкуп юному даруванню Олексію Гончаренку. Тут без коментарів. Відносно міцні позиції у БПП хіба що в Миколаївській області, де за сітку відповідає новий фаворит Порошенка Юрій Бірюков. У інших партій-опонентів картина ще гірша. НФ – поза рейтингом. «Батьківщина» не може вийти масово за межі села. «Опозиційний блок» пресують фізично. «Відродження» не має ідеології та відомих лідерів. «Самопоміч» загнана до Західної України, так само як і «Свобода»… Але БПП/«Солідарність» – це керівна президентська партія з практично необмеженим адмінресурсом, і у неї такий безлад в організації. Однозначно, партія до виборів не готова. Дуже ймовірно, що результат розчарує Петра Олексійовича. Але й відтягувати вибори у цій ситуації – те саме, що відкладати лікування хворого зуба. Пізніше можуть вирвати. Разом із президентом.

Андрій Петров

АНАЛІТИКА

Написать комментарий
💬 Последние комментарии
гость
Жаренная новость о внедрении "социального рейтинга КНР" в русско-язычном интернете набита большой чушью. А из Ищенко такой же аналитик, как из Рабиновича пролетарий. Вопроса адекватности "аналитиков-пролетариям" в этот раз касаться не будем, а вот вопросы "социального рейтинга Китая" разберём. Чтобы ни один буржуазный пропагандист в дальнейшем - не мог вешать лапшу на уши тем самым несознательным пролетариям. И как обычно - маскировать за базаром совсем посторонние процессы, происходящие в обществе. Очевидно, в этом вопросе (соц.рейтинга) нужен нормальный "китайский эксперт", а не доморощенные перепевчики либеральных методичек и китайского трактата 14го века "Троецарствие". И такие, на счастье - есть в небольшом количестве, кто реально занимается переводами на русский язык китайской нормативной базы, как для проживания в КНР, так и для ведения деловых и культурных отношений с этой страной. Цитата: "Мне кажется, что появление Гражданского кодекса в КНР — просто довод для очередного вброса на эту тему. (прим. в Китае принят новый гражданский кодекс, регулирующий вопросы сделок/договоров/прав/исков/наследования/отношения гос. и частной собственности/владения/кредитов-залогов/необоснованного обогащения/... итд, дата принятия: 28.05.2020, дата вступления в силу: 01.01.2021). Уже давно ведутся разговоры о том, что в Китае создается система социального кредита. Но, в реальной жизни пока строится только система кредитоспособности для бизнеса. Гражданский кодекс КНР не содержит никакой детальной информации о социальном рейтинге граждан и системе кредитоспособности. Единственное упоминание о «кредитоспособности» в китайском гражданском кодексе связано с правом на репутацию: кредитоспособность признается частью репутации физических лиц и организаций, поэтому они могут запрашивать и получать о себе информацию из бюро кредитных историй и других организаций, занимающихся оценкой кредитоспособности, а в случае ошибки — требовать исправления. В ГК КНР речь идет о защите репутации и не только физлиц (например, они могут требовать исправления данных в бюро кредитных историй или исключения из перечня недобросовестных должников), но и организаций (если они попали в перечни недобросовестных контрагентов). Никаких деталей о социальном рейтинге, количестве баллов, причинах для повышения или понижения социального рейтинга в ГК КНР нет. Во-первых, это не имеет отношения к цели принятия гражданского кодекса: он регулирует отношения между равными субъектами и содержит стандартный для такого акта набор норм (юрлица, договоры, брак, семья, наследство и т. д.). Социальный рейтинг с точки зрения права — отношения между государством и гражданином, которые не относятся к гражданскому праву, а потому и не должны быть включены в гражданский кодекс. Во-вторых, в КНР вообще нет пока никакой государственной системы социального кредита для оценки граждан. Вместо этого есть много систем для оценки кредитоспособности организаций, по которым можно оценить добросовестность контрагента в сделках. В этих системах действительно есть система баллов и перечень причин для повышения или понижения рейтинга: например, при оценке налоговой кредитоспособности компания может переходить в более высокую категорию при соблюдении законов, и более низкую в случае неуплаты налогов, нарушения сроков подачи деклараций и т. д. — в зависимости от категории, налоговые органы будут применяться разные меры контроля. Но эти системы в КНР предназначены именно для бизнеса: повышения добросовестности контрагентов и улучшения бизнес-среды в целом. Для граждан нет такой системы, которая оценивала бы их деятельность в баллах со снижением или повышением категории. Выражения «социальный кредит» (社会信用) вообще нет в ГК, есть только «кредитоспособность» (信用), которая упоминается в трёх статьях: статья 1024, статья 1029 и статья 1030. Это раздел четвёртый (личные права), глава 5 (право на репутацию и почёт). В моём переводе эти статьи звучат так: Статья 1024. Субъекты гражданских правоотношений обладают правом на репутацию. Запрещается оскорбление, возведение клеветы и нарушение права на репутацию других лиц различного рода организациями и отдельными лицами. Репутация — общественная оценка моральных качеств, авторитета, таланта, кредитоспособности и подобных качеств субъекта гражданских правоотношений. Статья 1029. Субъекты гражданских правоотношений могут в соответствии с законодательством запрашивать сведения о собственной оценке кредитоспособности; в случае выявления ошибки в оценке кредитоспособности они вправе предъявить возражения, а также потребовать внесения исправлений, удаления сведений и применения других необходимых мер. Лицо, проводящее оценку кредитоспособности, обязано своевременно проверять обращения и в случае подтверждения их достоверности своевременно предпринимать необходимые меры. Статья 1030. Отношения между субъектами гражданских правоотношений с одной стороны и бюро кредитных историй и другими лицами, осуществляющими обработку сведений о кредитоспособности, с другой стороны, регулируются нормами настоящего раздела об охране персональных данных граждан и соответствующими нормами других законов и административных правовых актов.". - конец цитаты. В общем, если внимательно полистать переводы ГК КНР (хотя бы того-же Бажанова, bazhanov.pro) - очевидно, что мозги журналистов-пропагандистов-аналитиков... не просто изнасиловали в особо извращённой форме безграмотные "китаеведы", а тупо исковеркали всю фактуру. Нет "социального рейтинга" в Китае - есть "рейтинг почёта, уважения, таланта, авторитета ..." граждан КНР (созданный для местной городской или сельской общины, которая достаточно сильна в Китае). И существуют рейтинги "платёжеспособности/кредитоспособности" населения и предпринимателей - которые обычны и привычны для любого бизнеса. И всё, не надо ничего там лишнего выдумывать. Но тогда возникает встречный вопрос: "а откуда тогда берётся чушь в русскоязычном интернете о соц.рейтинговом "концлагере", образ которого якобы внедряет Китай?". Ответ, как водится - лежит на поверхности. В странах ОЭСР ("Организа́ция экономи́ческого сотру́дничества и разви́тия" 37 членов - западные страны, америка, + турция/израиль/корея/япония/новая зеландия тп), "переговорным членом" которой является Рф (с 2007 г.) и совсем не является Украина (но хочет) - также введено нечто подобное. Причём, сугубо для капиталистических стран тоже была создана система "нал.рейтинга" для лучшего управления процессами гражданской стратификации в обществе - в целом "социально-налогового рейтинга". И очевидно - сделано это в противовес "китайским рейтингам", которые нацелены совсем для других целей и задач, нежели в западных странах. И если альянс ОЭСР всячески пытался затащить Китай к себе в плане налогового учёта физ. и юр.лиц (первая экономика мира как никак), то Россия пытается внедрить у себя стандарты соц.налогового рейтинга совместимости с ОЭСР при том, что никто её об этом не просит (с 2013 г. отказано в ассоциации). И даже как бы наоборот - не хотят её видеть у себя в социально-налоговой-офшорной песочнице - данные по налогам и банковским платежам партнёрам в ЕС давайте, но преимуществ гражданам это никаких не даёт, кроме констатации факта потери сбежавших "офшорных миллиардов на запад". Уже год, как рокированный тандем премьеров Медведев-Мишустин не теряют надежды на новый виток переговоров с ОЭСР, и продолжают активно "синхронизировать социально-налоговые рейтинги" с западными стандартами. А учётная система "почёта и уважения" КНР (и расплодившиеся в Китае плат.налог.учёт, который надо привести к одному стандарту) - прямо противопоказана капиталистическим странам в самой своей идее. Вот и вся разгадка этого жаренного вопроса. Такие вот пирожки с котятами. пс. сознательный пролетарий - будь бдителен!, если буржуазный пропагандист рассказывает про рейтинги - значит кому-то из буржуев надо устроить бизнес-налоговую сегрегацию и сортировку по качеству шкуры.
Гетман
Надо проводить масштабные генетические исследования из которых последует что украинский народ - это миф. В Украине 85% этноса Русов, который по набору гаплотипов ДНК ничем не отличается от русских и белорусов. Десять лет назад ученые из США это сделали, но результаты официально нее опубликованы. Оказалось что Бандера, Шухевич, Стецько и пр. бандеровцы являются ЕВРЕЯМИ!
Гость
Надеюсь,что-то получится.А то скоро в супермаркетах прийдётся ставить кассы самообслуживания,так как кассиров и так не хватает,а с этой историей-обслуживание на украинском,и те,что были уйдут.Люди переводятся на склад,куда угодно,.....кто принципиально не хочет говорить на украинском,кто из-за насильственного насаждения.И это только начало.
майдаун
вот сразу видно, что никто не платит за выход, не поит спецчайком, не угощает печеньками,,,
Гость
СЛЫШАЛИ? ВОТ ГДЕ ВАША НЕЗАВИСИМАЯ УКРАИНА?!
Кот Матроскин
Гробы тоже дорожают...
3021
Это второй штопаный гой, разговаривающий в повседневной жизни на русском, не титульной нации, но навязывающие укр. язык. Зе и По, этих двух галимых поцев, нужно посадить в тюрьму за коррупцию и не выпускать до тех пор, пока эти два любителя филологии, не выучат в совершенстве китайский язык.