Чудовим днем ішов Джо Байден Вкраїнським полем навпростець. За ним – Вован, його команда І депутати, хай їм грець!
Всміхнувся Байден білозубо, Як посміхаються в кіно: – А підкажіть-но мені, любі, Усе навкруг, чиє воно?
– Усе, що родить, всі, хто пашуть, Що наливається ущерть, Тут, пане, ваше, тільки ваше. І трішки наше, так, ледь-ледь.
– А ці ліси, в садах доріжки, Туман, що йде за обрій аж? – Теж, пане, ваше, в тому й фішка. І трішки наше, любий наш!
– А що в землі, там, під горбочком, Де смак вугілля та руди? Теж ваше, й вашого синочка. І трішки наше, як завжди.
– Мене втішають ці картини! Як зветься край, де все о’кей? – То, пане Байден, Україна. А щоб точніше, то Юкрейн.
– Юкрейн…Юкрейн…не чув ніколи, Хоча дожив до сивини. А втім, ви пацани прикольні І наші, сучі ви сини!
2021.